"22" вересня 2010 р. Справа № 3/57-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Ільїн О.В.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1867 від 20.09.10 р.,
1-го відповідача: не з'явився,
2-го відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача вх. № 2250 С/1-7 на рішення господарського суду Сумської області від 03.06.10 року по справі № 3/57-10
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми
до
1. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми;
2. Сумської міської ради, м. Суми;
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) позов ФОП ОСОБА_2 до відповідачів - Виконавчого комітету Сумської міської ради та Сумської міської ради задоволено повністю: визнано будівництво міні-магазину, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Дем'яна Коротченка, будинок 17 законним та таким, що відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам; визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 міні-магазин площею приміщень, підрахованою за формулою 56,5 кв.м., що складається з наступних приміщень: торгова зала, площею 44,0 кв.м.; підсобне приміщення, площею 10,5 кв.м.; санвузол, площею 0,9 кв.м.; підсобне приміщення, площею 1.1 кв.м.
Перший відповідач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства, просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
З 07.04.2006 року Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (позивачу) належить на праві власності нежитлове приміщення, міні - магазин продовольчих товарів, розташований за адресою: м. Суми, вул. Дем'яна Коротченка, буд. 17 (об'єкт нерухомості), що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.04.2006р., Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10563718 від 05.05.2006 року, Витягом з державного реєстру правочинів (а.с. 9-11).
26 грудня 2006 року між позивачем та Сумською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, яка фактично передана позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі № 00065. Згідно з п. 2.2, договір укладено строком до 20 вересня 2008 року (а.с. 12-15).
Рішенням Сумської міської ради було продовжено термін оренди земельної ділянки під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, вул. Д.Коротченка, 17 на п'ять років, що підтверджується витягом із рішення № 1817-МР від 24 вересня 2008 року (а.с. 16).
Позивачем було здійснено перебудову об'єкта нерухомості, з метою покращення умов торгівлі та експлуатації приміщення.
Відповідно до зведеного акту вартості будівель та споруд, інвентаризаційна вартість міні-магазину в т.ч. самовільно збудованих приміщень: торгової зали, підсобного приміщення, санвузла та підсобного приміщення загальною площею 56,5 м.кв., розташованих за адресою: м. Суми, вул. Дем'яна Коротченка будинок 17, складає 36 442грн.(а.с. 20, 21)
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Пунктом 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальнї документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Однак, оскільки переобладнання приміщення було проведено без дозволу органу архітектури, без оформлення передбачених законодавством України документів. КП «Сумське міське БТІ»було зазначено вказані перепланування в технічному паспорті як самочинні.
Відповідно до звіту про проведення технічного огляду від 30.04.2010 року, побудований міні-магазин продовольчих товарів, розташований за адресою: м. Суми, вул. Д.Коротченка, 17 відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам та рекомендований для прийняття до експлуатації (а.с.23).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Пунктом 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Оскільки матеріалами справи підтверджується правомірне використання позивачем земельної ділянки під розміщеним на ній міні-магазином за цільовим призначенням, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на спірний об'єкт нерухомості є правомірними та такими що підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що ані статтею 16 Цивільного кодексу України, ані статтею 20 Господарського кодексу України не встановлено такого способу захисту прав як визнання об'єкта нерухомості таким, що відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Крім того, перевірка відповідності об'єкта нерухомості вищенаведеним нормам не входить до визначеної законом компетенції суду, у зв'язку з чим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання спірного об'єкта нерухомості таким, що відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2010 року скасувати частково - в частині задоволення позовних вимог про визнання будівництва міні-магазину, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Дем'яна Коротченка, будинок 17 таким, що відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам. В цій частини постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Ільїн О.В.
Повний текст постанови підписано 24.09.2010 року