іменем України
26 серпня 2010 року Бершадський районний суд Вінницької області
В складі головуючого судді Гуцола В.І.
при секретарі Терлецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Любашівського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України Смоленського Володимира Антоновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення з тих підстав, що як стверджує, 29.07.2010 року він дізнався, що відповідач склав на нього постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 015617 від 10.03.2010 року. З даної постанови він дізнався, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за те, що 10.03.2010 року о 16 год. 46 хв. на 360 км автодороги Київ-Одеса керував автомобілем ВАЗ 21214 д/з НОМЕР_1 та перевищив встановлену швидкість руху на 21 км/год. рухаючись зі швидкістю 131км/год. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним, оскільки він не порушував правил дорожнього руху, в постанові не зазначено пунктів ПДР України які він міг порушити чи їх порушив та не зазначено, яким приладом та з якою похибкою вимірювалась швидкість, тобто, в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення. Просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, а провадження в справі закрити.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позв підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка про отримання судової повістки про виклик, тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даної справи суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що, передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача відповідач діяв не на підставі законів України, оскільки з постанови та доданих до справи про адміністративне правопорушення доказів зробити висновок, що позивач перевищив встановлену швидкість на 21 км/год., неможливо. Прилад, який використаний для фіксування швидкості руху транспортного засобу, не захищений від стороннього доступу до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
З матеріалів справи не видно характеристик похибок або невизначеності вимірювань.
Відповідно до ч.3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Оскільки ніхто із сторін не наполягає на застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, ці наслідки застосовуватись не повинні.
За таких обставин постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.1 КУпАП залишатись в силі не може і підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Щодо інших підстав визнання незаконною постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то наявність таких підстав позивач не довів.
На підставі ст.ст. 122 ч.1, 287-289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 158,159,160,161, 162, 163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Любашівського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України Смоленського Володимира Антоновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Постанову інспектора ДПС серії ВН № 015617 від 10.03.2010 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255 грн. по ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу провадженням закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.