28 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 757/20880/22
Провадження № 51 - 2352 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000660 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 пп. 1, 2,
ст. 76 ч. 3 пп. 2, 4 цього Кодексу.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки вказано виконувати самостійно.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
19 жовтня 2021 року близько 17 годин 10 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки BMW модель Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ярослава Мудрого м. Біла Церква Київської області перед перехрестям автомобільних доріг вул. Ярослава Мудрого та вул. Привокзальної
м. Біла Церква не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, в порушення вимог п. 2.3 б), п. 18.1, п. 18.4 Правил дорожнього руху України, маючи можливість заздалегідь виявити небезпеку для руху, яку йому становив пішохід ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину АДРЕСА_2 зліва направо відносно напрямку руху автомобіля в межах дорожньої розмітки «пішохідний перехід» на нерегульованому пішохідному переході, а також наявність транспортних засобів, які зупинились та зменшили швидкість перед ним в сусідній смузі зустрічного руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_6 , в результаті чого від отриманих тілесних ушкоджень останній помер в кареті швидкої медичної допомоги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості в частині призначення додаткового покарання, просять змінити судові рішення щодо ОСОБА_4 і зменшити призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком з 3 років до 1 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилаються на те, що судами не в повній мірі враховано особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , позицію прокурора в суді першої інстанції, який просив не позбавляти ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами, клопотання ТОВ «Зернові комплекси і системи», прохання сторони захисту та думку потерпілої щодо не призначення обвинуваченому додаткового покарання, наявність пом'якшуючих обставин (щире каяття, добровільне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди в повному обсязі) та відсутність обтяжуючих обставин.
Разом з тим, вказують, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив доводи їх апеляційної скарги та безпідставно не врахував всіх вказаних обставин.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за
ст. 286 ч. 2 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Санкцією ст. 286 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, його суспільну небезпечність, обставини даного конкретного кримінального провадження та данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, думку потерпілої щодо покарання обвинуваченого, досудову доповідь про низький ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав визнання винуватості, добровільне відшкодування завданого збитку, похилий вік обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При цьому суд першої інстанції, вирішуючи питання призначення додаткового покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини злочину, встановлення прямого причинного зв'язку порушень ОСОБА_4 вимог зазначених пунктів Правил дорожнього руху України з вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її незворотними наслідками у виді спричинення смерті ОСОБА_6 та дійшов обґрунтованого висновку, що воно має бути призначено у верхній межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції
ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував.
При цьому суд першої інстанції врахував позиції прокурора, обвинуваченого, захисника та ТОВ «Зернові комплекси та системи», які просили не призначати обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та вказав, що залишення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами є неспівмірним з наслідками у виді смерті ОСОБА_6 , які єнезворотними.Суд також зазначив, що ТОВ «Зернові комплекси та системи» у разі необхідності може забезпечити ОСОБА_4 службовим транспортом з водієм.
Разом з цим, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 , у тому числі додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зазначив що воно буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Отже, Верховний Суд вважає, що основне та додаткове покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4 в частині призначення додаткового покарання та зменшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з 3 років до 1 року немає, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за їх касаційною скаргою на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3