22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 127/3108/23
провадження № 61-1391св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи:ОСОБА_2 , Вінницька міська рада, державний нотаріус Другої вінницької державної нотаріальної контори Малая Наталія Станіславівна,
розглянув у спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В.,Матківської М. В., Сопруна В. В.
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вінницька міська рада, державний нотаріус Другої вінницької державної нотаріальної контори Малая Н. С., про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій. На момент смерті ОСОБА_3 вона постійно проживала з нею однією сім'єю протягом останніх 8 років, оскільки ОСОБА_4 потребувала постійного догляду.
Зазначала, що 02 грудня 2021 року вона звернулась до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовив їй у видачі, у зв'язку з тим, що факт прийняття спадщини, відповідно до статті 1264 ЦК України, не підтверджено.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України.
Роз'яснено заявнику та заінтересованим особам право звернення до суду з позовом на загальних підставах у порядку, встановленому законом.
Рішення районного суду мотивовано тим, що з обставин справи встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 , який доводиться їй батьком, 24 січня 2007 року звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 листопада 2023 року ОСОБА_2 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Урахувавши заперечення заінтересованої особи про факт проживання заявника зі спадкодавцем, районний суд дійшов висновку про наявність спору про право, який повинен розглядатись на загальних підставах. Судом роз'яснено заявнику та заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах у порядку, встановленому законом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами спору про право, що відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України є підставою для залишення заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що необхідність встановлення факту проживання для прийняття спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору про право. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вона є єдиним спадкоємцем і спору щодо спадкового майна з будь-якими особами немає.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 зазначає те, що суди неповно з'ясували фактичні обставини справи, неправильно дослідили та оцінили наявні у справі докази, що призвело до залишення позову без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України. Вказує, що при зверненні до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_3 , зазначала про те, що вона є єдиною спадкоємицею після померлої та про відсутність спорів щодо спадкового майна. Вважає, що судами не застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц та від 19 квітня 2023 року у справі № 522/2922/16-ц (провадження № 61-2221св22).
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України зазначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить по 1/2 частці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 листопада 2023 року є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання
разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право суд першої інстанції не встановив, між ким саме існує спір про право, отже, висновки суду є помилковими.
Крім того, районний суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на викладене також уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Суди не звернули уваги, що ОСОБА_6 не є спадкоємцем спадкового майна, а співвласником квартири АДРЕСА_1 , що ніяк не свідчить про її претензії на спадкове майно. Отже, з нею не може бути спору про спадкове право на спадщину.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець