22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/4053/20
провадження № 61-16648св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» за АТ «Сенс Банк» було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 .
Підставою набуття банком майна у власність стало відповідне застереження в іпотечному договорі, укладеному 20 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 (іпотекодавцем), яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання по забезпеченню зобов'язань ОСОБА_5 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2007 року № 400/20-/07-Пі.
Позивач посилався на те, що у спірній та належній банку квартирі зареєстроване місце проживання відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . При цьому малолітні діти були зареєстровані у житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, умовами якого це не було передбачено.
АТ «Сенс Банк» зверталося до відповідачів з вимогою про добровільне виселення.
Незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у спірній квартирі, колишній власник ОСОБА_1 разом з членами своєї сім'ї продовжує користуватись нею, відмовляється добровільно виселятись, чим створює банку перешкоди у здійсненні його законних прав власника.
Ураховуючи наведене, АТ «Сенс Банк» просило суд:
- визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , такими, що втратили право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року у складі судді Трусової Т. О. позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_2 та його малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування квартирою АДРЕСА_2 .
У задоволенні позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що спірне житло було придбане не за рахунок кредитних коштів, отже, виселення колишнього власника ОСОБА_1 без надання іншого постійного жилого приміщення неможливе.
Суд вказав, що вимоги про втрату відповідачами права користування спірною квартирою по суті зводяться до виселення.
При цьому ОСОБА_2 та його малолітні дочки вселилися до квартири, яка є предметом іпотеки, після укладення іпотечного договору без дозволу іпотекодержателя всупереч умов іпотечного договору та прямій забороні, що міститься у Законі України «Про іпотеку».
Районний суд врахував правову позицією, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22), відповідно до якої реєстрація місця проживання особи з порушеннями вимог закону та договору іпотеки у житлі, яке є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу, що є підставою для виселення такої особи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правові підстави для задоволення позову АТ «Сенс Банк» про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зняття їх з реєстраційного обліку відсутні.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в справі № 753/18799/22, відповідно до якої рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (м. Київ) Сороки В. М. від 18 червня 2019 року про державну реєстрацію за АТ «Сенс Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 32039961) скасовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та його дітей, натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував зазначене рішення суду.
Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального права під час розгляду справи взяв до уваги обставину (судове рішення), яка не існувала на час розгляду справи судом першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення АТ «Сенс Банк» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22) та постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 41031св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 26/1-16, відповідно до умов якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-7).
Згідно з умовами цього договору предмет іпотеки виступає забезпеченням виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2007 року № 400/20-/07-Пі, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 99 000 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами 13,0% річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 квітня 2017 року (а. с. 115-118).
Відповідно до пункту 4.5.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, серед іншого, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (його частину) для задоволення вимог, що випливають з основного зобов'язання, може здійснюватись шляхом надіслання (надання) іпотекодержателем повідомлення про передачу предмета іпотеки (його частини) у власність іпотекодержателя. При цьому право власності на предмет іпотеки (його частину), якщо інше не передбачене законами України, переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем такого повідомлення особисто або з моменту отримання такого повідомлення за останнім відомим іпотекодержателем місцем проживання іпотекодавця (пункт 4.8. іпотечного договору).
У порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження 13 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» у місті Києві Сорокою В. М. здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк», індексний номер рішення 473967960 від 18 червня 2019 року, номер запису про право власності: 32039961 (а. с. 9-10).
Згідно з даними Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 01 серпня 2019 року у спірній квартирі з 23 лютого 1999 року зареєстроване місце проживання колишнього власника ОСОБА_1 , його онука ОСОБА_2 - з 21 червня 2013 року та малолітніх дітей останнього (правнучок колишнього власника) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 липня 2013 рооку, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 04 липня 2015 року (а. с. 8).
Рекомендованими листами від 23 вересня 2019 року банк направив позичальнику ОСОБА_5 та відповідачам вимогу про добровільне виселення зі зняттям з реєстраційного обліку за адресою спірного житлового приміщення (а. с. 11-13).
Відповідачі вимогу щодо добровільного виселення з житла не виконали.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у справі № 753/18799/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», що є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В. М., про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведеного державним реєстратором на підставі його рішення від 13 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (м. Київ) Сороки В. М. від 18 червня 2019 року про державну реєстрацію за АТ «Альфа Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 32039961).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/18799/20 (провадження № 61-11730св23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Предметом позову у цій справі є визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Підставою позову АТ «Сенс Банк» вказував набуття ним права власності на зазначену квартиру шляхом реєстрації права власності на неї в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції взяв до уваги наявність судового рішення, яке набрало законної сили, за результатами розгляду справи № 753/18799/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», що є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В. М., про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведеного державним реєстратором на підставі його рішення від 13 червня 2019 року.
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи досліджує ті докази, які існували на день ухвалення рішення районного суду. Інше можливо лише у випадку, коли апеляційний суд скасовує рішення суду з інших підстав, і з цих підстав, ухвалюючи власне рішення, суд застосовує законодавство і докази, які існували на день ухвалення судового рішення апеляційним судом. Таких обставин апеляційний суд не вказав. Більше того, якщо певного доказу на час ухвалення рішення районним судом не існувало, то апеляційний суд не може взагалі брати його до уваги. Особливо це стосується обставин, які є преюдиційними для справи, і якщо на час ухвалення рішення районним судом їх не існувало.
У зв'язку з наведеним, в апеляційного суду не було підстав враховувати судове рішення у справі № 753/18799/20, якого не існувало на час ухвалення рішення суду, що переглядалося в апеляційному порядку.
Нормами ЦПК України передбачено механізм перегляду судового рішення у ситуації, яка склалася у цій справі (зокрема, перегляд за нововиявленими обставинами, тощо).
Оскільки суд апеляційної інстанції не перевіряв законність та обґрунтованість рішення районного суду по суті, а керувався формальними підставами, які є помилковими, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець