вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2024 р. Справа№ 910/2757/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Близнюк І.В.,
від відповідача - Новіцька Л.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Урожай" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №910/2757/24 (суддя Полякова К.В.) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Урожай" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
встановив наступне.
Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Урожай" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Чернової Юлії Миколаївни" від 28.08.2023 № 3072/5.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2023 № 3072/5 порушує його права та законні інтереси, оскільки ставить під сумнів законність державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі за позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у відкритті провадження у справі №910/2757/24 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Урожай" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
Так, виходячи із суті (характеру) спірних правовідносин, заявлених позовних вимог, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, зазначаючи про протиправність оскаржуваного наказу, фактично вказує на порушення свого права власності на нерухоме майно.
Так, за доводами скаржника, між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що, в свою чергу, виключає розгляд позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Чернової Юлії Миколаївни" від 28.08.2023 № 3072/5.
Так, згідно спірного наказу державному реєстратору Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Черновій Юлії Миколаївні тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1 і 2).
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, згідно з пунктами 6, 13 частини 1 якої до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа № 802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як вже вказувалося, спірним наказом державному реєстратору Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Черновій Юлії Миколаївні тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів.
При цьому, жодні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень не скасовувалися вказаним наказом.
Слід зазначити, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Оскаржуваний наказ не порушує майнового права чи інтересу позивача, оскільки стосується лише тимчасового блокування державному реєстратору Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Черновій Юлії Миколаївні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, оскарження вказаного наказу Міністерства юстиції України не пов'язане із захистом позивачем свого права щодо нерухомого майна.
З огляду на викладене, доводи скаржника про приватноправовий характер спірних правовідносин є помилковими.
Так, прийняття спірного наказу про блокування державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов'язано з реалізацією Міністерством юстиції України своїх владних повноважень.
Крім цього, слід зазначити, що позов є фактично поданим позивачем в інтересах іншої особи - вказаного державного реєстратора.
Одночасно, колегією суддів враховується, що скасування рішення державного реєстратора Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Чернової Юлії Миколаївни про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно за позивачем та встановлення правового статусу такого нерухомого майна є предметом розгляду іншої справи №917/2319/23 в Господарському суді Полтавської області.
Саме спір у зазначеній справі стосується майнового інтересу позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Урожай" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №910/2757/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 29.05.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко