Справа № 127/23885/22
Провадження №11-кп/801/736/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №62020240000000281 від 02.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт з визначенням застави, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Переконаний, що прокурор не довів існування заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд не дав належної оцінки клопотанню прокурора, підійшов до його розгляду формально, без врахуванням фактичних обставин. Захисник посилається на тривалий термін, майже два роки, перебування його підзахисного під вартою. Вказує на наявність в обвинуваченого постійного місця проживання та законного джерела доходу з бджільництва, яким він займався до затримання, наявність в нього міцних соціальних зв'язків та позитивних характеризуючих даних.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 в кримінальному провадженні №62020240000000281 від 02.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Так, при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід.
Суд першої інстанції вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому з урахуванням характеру інкримінованого злочину, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, даних про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, немає підтвердженого стабільного джерела доходів, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, останній тривалий час переховувався у зв'язку з чим під час досудового розслідування був оголошений у розшук, реальними залишаються ризики зазначені в оскаржуваній ухвалі, а саме щодо можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, за якою тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4