Справа № 600/5695/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
27 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач 3) в якому просив:
-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та незаконними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №241670055690 від 10.03.2023 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №241670055690 від 05.04.2023 року, якими відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю пільгового стажу;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення, тобто починаючи з 02 березня 2023 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №241670055690 від 10.03.2023 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №241670055690 від 05.04.2023 року, якими відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю пільгового стажу;
-визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.05.2023 №7, в частині не зарахування до спеціального стажу періодів роботи з: 01.06.1990 по 31.12.1993, з 01.06.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 28.02.1998, з 01.08.1999 по 31.03.2000, з 02.06.1998 по 30.06.1999, 01.05.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.11.2000 та з 01.01.2001 по 04.02.2001;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу 01.06.1990 р. по 04.02.2001 р., з 04.02.2001 р. по 05.01.2018 р. та з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р.;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня його звернення за призначенням такої пенсії.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2023 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд ГУ ПФУ у Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви, відповідач 3 прийняв рішення від 10.03.2023 №241670055690, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, через відсутність необхідних документів та стажу роботи за професією/ посадою. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період з 01.06.1998 р. по 30.06.1999 р., оскільки відсутня печатка при звільненні з роботи, стаж роботи за професією/посадою не зараховано, оскільки професія зазначена у довідці №9 від 02.03.2023 р. відсутня у списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583.
29.03.2023 р. позивач повторно звернувся до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява передана ГУ ПФУ у Харківській області.
Рішенням відповідача 2 від 05.04.2023 р. №241670055690 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Однак, період роботи з 04.02.2001 по 10.10.2017 р. згідно довідки №9 від 02.03.2023 р. оскільки посада в довідці "водій автомобіля по вивезенню ліса" не відповідає посаді в трудовій книжці НОМЕР_1 "водій автонавантажувача-гідроманіпулятора".
Вказана посада відсутня у списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583.
31.05.2023 р. рішенням комісії з питань підтвердження стажу підтверджено періоди роботи з 01.01.1994 по 31.05.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.03.1998 по 01.06.1998, з 01.07.1999 по 31.07.1999, з 01.04.2000 по 30.04.2000, з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, що зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 01.06.1990 по 31.12.1993, з 01.06.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 28.02.1998, з 01.08.1999 по 31.03.2000, оскільки відсутнє підтвердження факту роботи саме на лісовозній машині, з 02.06.1998 по 30.06.1999, оскільки відсутня інформація про ліквідацію ВП "Берегометське ЛГ", з 01.05.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.11.2000 та з 01.01.2001 по 04.02.2001, оскільки відсутні нарахування заробітної плати у вказані періоди.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
У ст.7 вищезазначеного Закону закріплено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Ст. 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до п. "в" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11.10.2017, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: "Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, норми пункту "а" статті 54 та статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак, починаючи з 05.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII.
За змістом пункту "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній до 02.03.2015) право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Тобто, особа, яка станом на день звернення до органу пенсійного фонду має 25 років загального стажу, з яких 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 № 583 затверджено список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з затвердженим списком право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: Здимщики-збирачі; Звальщики лісу; Водії автомобілів по вивезенню лісу; Лебідчики на трелюванні лісу; Лісоруби; Машиністи-кранівники, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Машиністи з'єднувальних (сортувальних) машин; Машиністи трелювальних машин; Навальники-звальщики лісоматеріалів, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Обрубувачі сучків; Розкряжувальники; Слюсарі по ремонту лісозаготівельного обладнання, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Сортувальники деревини на воді; З'єднувачі плотів; Трактористи на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу; Трелювальники; Формувальники плотів; Чокувальники; Штабелювальники деревини, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Спеціалісти: Майстри, старші майстри, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_2 позивача, останній працював: з 10.09.1985 р. по 10.04.1986 р. в лісопильно-деревообробному цеху учнем розпилювача, укладальника; з 15.04.1986 року по 10.05.1988 року служба в армії; з 30.09.1988 року по 28.05.1990 року водієм ІІІ класу у Вижницькому гравійно- щебеневому заводі; з 01.06.1990 р. по 04.02.2001 р. працював в Берегометському лісокомбінаті, чокерувальником та водієм автомобіля по вивезенню лісу (записи в трудовій книжці 5-16); з 04.02.2001 р. по 05.01.2018 р. водій автонавантажувача - гідроманіпулятора "Фіскарс"; з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р. водій лісовозного автомобіля ДП "Берегометський держспецлісгосп АПК"; з 01.01.2022 р. по 01.02.2023 р. водієм автомобіля по вивезенню лісу на ДП "Берегометське лісомисливське господарство".
Однак, трудовий стаж позивача не зараховано період з 01.06.1998 р. по 30.06.1999 р., оскільки відсутня печатка при звільненні з роботи.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається відповідач є формальним недоліком та не можуть бути підставою для покладення на позивача тягаря несприятливих наслідків за дії, що вчинені уповноваженими особами підприємства які виконували обов'язки із ведення трудової книжки.
Крім того, в матеріалах справи наявні й інші докази, що підтверджують спірні періоди роботи позивача, зокрема :
-довідка №3 від 28.02.2023 р. видана позивачу відповідно до змісту якої ОСОБА_1 у період з 1990 р. по 2001 р. працював водієм по вивезенню лісу та чокерувальником;
-довідка №7 від 02.03.2023 р., що ДП "Берегометське ЛМГ" є правонаступником структурних підрозділів ДП "Вижницьке спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу";
-довідка №8 від 02.03.2023 про те що позивач в період з 04.02.2001 по 05.01.2018 та з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р. виконував роботу по вивезенню деревини з лісу, за професією водій автомобілів по вивезенню лісу, що передбачена списком №2 розділу ХХХІІІ постанови КМУ №461 від 02.08.2016 року.
Згідно вказаної довідки пільговий період позивач за період з 04.02.2001 по 05.01.2018 р. складає 16 років 11 місяців 2 дні, в період з 14.05.2018 по 31.12.2021 р. складає 3 роки 7 місяців 18 днів.
Згідно довідки №9 від 02.03.2023 року, виданої позивачу про те, що він дійсно був прийнятий в ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК" водієм автомобіля по вивезенню ліса в період з 04.02.2001 року (наказ № 11 к від 04.02.2001 р.) по 05.01.2018 року (наказ № 1к від 05.01.2018р.).
-з 14.05.2018р. (наказ №17 к від 11.05.2018 р.) водієм автомобіля по вивезенню ліса в ДП "Вижницьке державне спеціалізоване підприємство АПК" по 31.12.2021 р. (наказ № 125 к від 31.12.2021 р.) з переведенням до ДП "Берегометське ЛМГ";
-з 01.01.2022 р. водієм автотранспортних засобів із вивезенням деревини з лісу (наказ №199 к від 31.12.2021р.) в ДП "Берегометське ЛМГ";
-з 01.02.2023 р. переведений водієм автотранспортних засобів пожежного автомобіля (наказ № 25 к від 31.01.2023р.) в філію "Берегометське лісомисливське господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Окрім того, у справі містяться накази щодо припинення ДП "Вижницьке спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу" та ДП "Берегометське ЛМГ" та довідка від 07.07.2023 №703, надана філією "Берегометське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Державного агентства лісових ресурсів України державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Подільського лісового офісу в якій зазначено, що ОСОБА_1 зарахований на роботу водія автонавантажувача-гідроманіпулятора "Фіскарс".
Щодо не зарахування періодів роботи з 01.06.1990 по 31.12.1993, з 01.06.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 28.02.1998, з 01.08.1999 по 31.03.2000, з 02.06.1998 по 30.06.1999, через відсутність відомостей про роботу водієм автомобіля по вивезенню лісу, відсутності інформації про ліквідацію ВП "Берегометське ЛГ"то судом першої інстанції підставно зазначено, що в трудовій книжці наявні записи згідно вказаного періоду про роботу водієм лісовозного автомобіля, що є тотожним поняттям.
Відносно періодів роботи з 01.05.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.11.2000 та з 01.01.2001 по 04.02.2001, то як обгрунтовано звернуто увагу судом першої інстанції, відсутність відомостей про нарахування заробітної плати за вказані періоди роботи, не може бути підставою для незарахування спеціального стажу роботи.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і в частині зарахування періоду роботи з 04.02.2001 по 05.01.2018 та з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р., з огляду на наступне.
Так, згідно довідки №8 від 02.03.2023, позивач в період з 04.02.2001 по 05.01.2018 та з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р. виконував роботу по вивезенню деревини з лісу, за професією водій автомобілів по вивезенню лісу, що передбачена списком №2 розділу ХХХІІІ постанови КМУ №461 від 02.08.2016 року.
Вказана довідка №8 містить підписи директора, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера та скріплено печаткою філії Берегометського ЛМГ, що у свою чергу підтверджує пільговий стаж позивача понад двадцять років, який у свою чергу є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Крім того, довідкою від 07.07.2023 р. №703 наданою філією "Берегометське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Державного агентства лісових ресурсів України державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Подільського лісового офісу підтверджується, що ОСОБА_1 зарахований на роботу водія автонавантажувача-гідроманіпулятора "Фіскарс". Так, вказаний автонавантажувач-гідроманіпулятор "Фіскарс" являє собою в цілому вантажний автомобіль на раму якого закріплений гідроманіпулятор. Вказаний автомобіль призначений для навантаження, розвантаження та вивезення лісу, тобто він є фактично лісовозним автомобілем. На підтвердження вказаного надаються фотографії.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень №241670055690 від 10.03.2023 року та №241670055690 від 05.04.2023 року; визнання протиправним та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.05.2023 №7, в частині не зарахування до спеціального стажу періодів роботи з: 01.06.1990 по 31.12.1993, з 01.06.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 28.02.1998, з 01.08.1999 по 31.03.2000, з 02.06.1998 по 30.06.1999, 01.05.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.11.2000 та з 01.01.2001 по 04.02.2001; зобов'язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу період з 01.06.1990 р. по 04.02.2001 р., з 04.02.2001 р. по 05.01.2018 р. та з 14.05.2018 р. по 31.12.2021 р.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.