Справа № 560/12619/23
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 16.06.2022 року по 05.07.2023 року (день виконання рішень судів, виплату коштів).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.112023 позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 17.12.2022;
-стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 17.12.2022 в сумі 75621 (сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять одна) грн 09 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої послався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді начальника складу цеху (ремонту агрегатів) 4223 центральної автомобільної бази зберігання та ремонту (1 розряду) командування Сил логістики Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 року №167 посаду здав та був виключений із списків особового складу 16.06.2022 року.
На виконання рішення суду у справі №560/8296/22 відповідачем виплачено кошти в розмірі 288711, 71 грн.
07 липня 2023 року, позивач звернувся до відповідача зі зверненням про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку (з 16.06.2022 року по 05.07.2023 року), однак отримав відмову.
В подальшому, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за невчасний розрахунок при звільненні.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Визначаючись щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату позивачу індексації грошового забезпечення, колегія суддів вказує на наступне.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
-ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку, підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.
У постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 821/2093/16 Верховний Суд вказав, що критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.
Щодо застосування способу визначення розміру середнього заробітку, наведеного Верховним Судом у справі № 480/3105/19, слід зазначити, що постанова судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 не містить висновку про необхідність застосування судами саме такого способу обчислення при зменшенні розміру середнього заробітку; натомість такий спосіб касаційним судом визначений виходячи з фактичних обставин конкретної справи.
При цьому, у справі №480/3105/19 визначення Верховним Судом розміру середнього заробітку за наведеною пропорцією мало наслідком зменшення відшкодування з 59255,90 грн. до 11246,77 грн., тоді як розмір спірної своєчасно не виплаченої позивачу суми становив 57657,47 грн.
Так, із наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 18.03.2024 інформації вбачається, що останнім здійснено позивачу виплати при звільненні та після звільнення, з врахуванням коштів, виплачених на виконання рішення суду у справі №560/8296/22 в розмірі 363297 грн. ( грошове забезпечення з урахуванням перерахунку на виконання рішення суду та індексація 282711,50 грн.; грошова компенсація за неотримане речове майно-69121,50 грн., сума виплати на виконання рішення суду 11464,18 грн.).
Сума виплати на виконання рішення суду складає 75611,41 грн. (попередня виплата не враховується, оскільки здійснена 03.05.2023, а відтак місячний строк для стягнення середнього заробітку закінчився 03.06.2023).
Як встановлено судом першої інстанції середньоденний заробіток позивача складав 537,50 грн., а період затримки з 17.06.2022 по 17.12.2022 (183 дні), що сторонами не оскаржується.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати коштів при звільненні, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 98362,50 грн. (183*537,50 грн.)
Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути розрахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Як було зазначено вище, сума заборгованості виплачена за рішенням суду у справі 560/8296/22 становить 75611,41 грн.
Тобто, частка такої заборгованості у сумах, які визначені відповідно до ст.117 КЗпП України, становить 0,21 (з розрахунку: 75611,41/363297).
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 537,50 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,21 х 183 (дні затримки розрахунку) = 20656 грн.
Між тим, вказана сума є меншою ніж та, яку визнає відповідач в апеляційній скарзі, на думку якого належним і достатнім способом захисту прав позивача буде стягнення на користь останнього коштів у розмірі 26608,40 грн.
Отже виходячи із норм ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток в розмірі 26608,40 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасувати в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 17.12.2022 в сумі 75621 (сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять одна) грн 09 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 17.12.2022 в сумі 26608 (двадцять шість тисяч шістсот вісім) грн 40 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В решті позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.