Верховного Суду України у складі:
головуючого
Короткевича М.Є.,
суддів
Нікітіна Ю.І. та Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянин України, неодноразово
судимий, останній раз 29.05.2006 р.
за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки
позбавлення волі та звільнений на
підставі ст. 75 КК України від відбування
покарання з випробуванням з дворічним
іспитовим строком,
засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки три місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1 остаточно визначено до відбування два роки шість місяців позбавлення волі.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 квітня 2006 року вдень на Центральному ринку м. Миколаєва, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у невстановленої слідством особи придбав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою 5,8 гр. , який зберігав при собі.
У касаційному поданні прокурором порушується питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 і виключення з нього вказівки суду про призначення покарання за сукупністю злочинів відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України та внесення в нього зміни про виконання вироків самостійно. Мотивує тим, що ОСОБА_1 засуджено до реальної міри покарання за злочин, вчинений ним до постановлення попереднього вироку, яким його від відбування покарання звільнено з випробуванням, а тому призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю злочинів у спосіб, яким скористався суд, не грунтується на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив злочин, за який його засуджено в цій справі, до постановлення вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2006 року, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком.
Ураховуючи таку обставину та виходячи із роз'яснення, що міститься в п. 23 постанови № 7 від 24.10.2003 р. з наступними змінами Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд неправильно застосував кримінальний закон. Проте виправлення такої помилки в спосіб, запропонований прокурором є неможливим, оскільки призведе до погіршення становища засудженого.
Тому вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Судді:
М.Є. Короткевич Ю.І. Нікітін Ю.М. Кармазін