Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Кривенди О.В., Лавренюка М.Ю.,
за участю прокурора
Брянцева В.Л.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2007 року щодо нього.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Маріуполя Донецької області, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
- за ч. 6 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
За ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 141; ст. 69; ч. 6 ст. 19, п. п. “а», “г», “і» ст. 93 КК України 1960 року ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 53 770, 20 гривень; ОСОБА_4 - 10 000 гривень; ОСОБА_12 - 14 900, 21 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 39 700 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів.
У лютому 1995 року ОСОБА_1, знаючи, що його знайомий ОСОБА_3 має значну суму грошей, запропонував ОСОБА_2, якого вже засуджено за цим епізодом, заволодіти цими грошима, на що ОСОБА_2 погодився. З метою реалізації цього наміру ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 місце мешкання ОСОБА_3
21 лютого 1995 року ввечері ОСОБА_2, відповідно до розробленого плану вчинення цього злочину, за попередньою змовою з трьома невстановленими слідством особами, з метою заволодіння чужим майном, прибули до місця мешкання сім'ї ОСОБА_3, який в цей час був разом з ОСОБА_1 та іншими знайомими в кафе. При цьому ОСОБА_1 знаходився в кафе за домовленістю з ОСОБА_2 з метою затримати ОСОБА_3 і надати ОСОБА_2 можливість заволодіти майном ОСОБА_4.
У цей час ОСОБА_2 та інші, невстановлені слідством особи, представившись дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її неповнолітній дочці ОСОБА_8 працівниками СБУ, намагалися проникнути до квартири під приводом проведення обшуку, але потерпіла ОСОБА_4 відмовилася їх впустити і тоді, скориставшись приходом племінника сусідів - неповнолітнього ОСОБА_9, вони проникли до загального тамбуру квартир потерпілих та їх сусідів, де також представилися сусідам ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та їх племіннику ОСОБА_9 працівниками СБУ.
Шляхом злому вхідних дверей квартири ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 разом зі співучасниками проникли до помешкання ОСОБА_4, де повідомили ОСОБА_4, її дочці та подружжю ОСОБА_11, що в квартирі будуть проводити обшук, а ОСОБА_11 будуть понятими. Обшукавши квартиру, вони виявили 9 000 доларів США, що складає 11 070 гривень, та заволоділи ними, а також сувенірним ножем вартістю 1 000 гривень.
Після цього, для того щоб остаточно подавити волю потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_2 здавив її шию шкіряним ременем, чим спричинив їй фізичний біль, а також погрожував застосуванням насильства щодо її доньки у випадку, якщо ОСОБА_4 повідомить про цей злочин правоохоронні органи.
У квітні 1995 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2, якого за цим епізодом також засуджено, заволодіти майном ОСОБА_12, яка працює завідуючою вугільним складом Маріупольського заводу імені Ілліча, на що ОСОБА_2 погодився, а ОСОБА_1 вказав йому місце мешкання ОСОБА_12
12 квітня 1995 року вдень ОСОБА_2 разом з трьома невстановленими слідством особами, озброївшись пістолетом ТТ та предметами, схожими на пістолети ТТ, прибули до будинку АДРЕСА_2, де мешкає потерпіла ОСОБА_12, і почали її очікувати.
Приблизно о 16-й годині ОСОБА_12 повернулася на своєму автомобілі додому і заїхала в гараж у дворі будинку.
ОСОБА_2 представився ОСОБА_12 працівником СБУ і зайшов разом з іншими співучасниками до гаражу, де, з метою заволодіння майном потерпілої, погрожуючи їй пістолетом та предметами, схожими на пістолети, вимагали видати їм гроші та інше майно. При цьому завдали їй удар кулаком в живіт, спричинивши фізичний біль, від чого вона втратила свідомість на деякий час.
Після цього нападники зняли з потерпілої золотий ланцюжок з кулоном вартістю 500 гривень, сережки вартістю 300 гривень, а з сумки забрали гроші в сумі 20 000 000 карбованців, що є еквівалентом 200 гривень, і, погрожуючи вбивством, продовжували вимагати видати їм майно. Потім вони завели ОСОБА_12 до будинку, де зв'язали її, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, і почали завдавати їй удари в область тулуба, душили шарфом, занурювали голову у відро з водою, погрожували вбивством шляхом введення їй великої дози лікарського засобу “Клофелін» або шляхом увімкнення в будинку газу та отруєнням ним, а ОСОБА_2, крім того, погрожував застосувати кухонний ніж, що він взяв на кухні її будинку, і завдати їй тяжкі тілесні ушкодження. Після цього нападники примусили потерпілу випити 0,5 літра коньяку.
Під цим фізичним та психологічним тиском потерпіла віддала нападникам майно на загальну суму 7 141 гривню 55 копійок.
Крім того, ОСОБА_1, за обставин, викладених у вироку, вчинив пособництво у викраденні майна, що належало ОСОБА_12 та ОСОБА_13, на загальну суму 39 700 гривень.
У своїй касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, застосування до нього незаконних методів досудового слідства. Просить вирок апеляційного суду змінити, закривши справу щодо нього за ч. 6 ст. 19, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, щодо нападу з метою заволодіння майном подружжя ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_2 під час досудового слідства зазначав, що за домовленістю ОСОБА_1 мав вказувати йому на заможних людей, а він - заволодівати їх майном. Через деякий час ОСОБА_1 повідомив йому, що у ОСОБА_4 в квартирі є приблизно 15 000 доларів США і вказав місце їх мешкання. Після чого ОСОБА_2 разом з іншими особами заволоділи майном ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку. ОСОБА_2 зазначав, що 1 800 доларів США він потім віддав ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 60-65, 114-118, 127-129, 130-131, 210-211; т. 9 а.с. 51-55, 95-97, 98-102, 139).
Як видно з показань ОСОБА_1 під час досудового слідства, він визнавав свою причетність до вчинення вказаного злочину та зазначав, що вживав спиртні напої в кафе разом із ОСОБА_3, намагаючись затримати його та забезпечити можливість ОСОБА_2 заволодіти майном потерпілого (т. 7 а.с. 174-177).
Потерпілий ОСОБА_3 стверджував, що ОСОБА_1 бував у нього в квартирі та знав про наявність у нього великої суми грошей, а також зазначав, що знаходився разом із засудженим у кафе в той час, коли був вчинений злочин.
Свідок ОСОБА_10, сусідка подружжя ОСОБА_4, підтвердила, що незнайомці, представившись працівниками СБУ, незаконно проникли у квартиру ОСОБА_4, заволоділи їх майном, а потім сказали, що вони не працівники СБУ, а бандити.
Щодо заволодіння майном потерпілої ОСОБА_12 ОСОБА_2 під час досудового слідства зазначав, що заволодіти грошима потерпілої йому запропонував ОСОБА_1, повідомивши, що в неї повинно бути приблизно 20 000 доларів США. ОСОБА_1 вказав йому місце роботи та місце мешкання потерпілої. Також ОСОБА_2 повідомляв, що після заволодіння грошима ОСОБА_12 він частину цих грошей віддав ОСОБА_1, який висловлював невдоволення тим, що йому дісталася незначна частка (т. 7 а.с. 60-67).
ОСОБА_1 під час досудового слідства також визнавав свою причетність до вчинення неправомірних дій щодо ОСОБА_12 (т. 7 а.с. 149-154, 174-177, 180-194, 197-198).
Потерпіла ОСОБА_12 стверджувала, що повернувшись додому, зазнала нападу невідомих осіб, які, застосовуючи фізичне насильство, заволоділи її майном.
На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій.
Апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 в цій частині за ч.6 ст. 19, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року як пособництво у розбої, вчиненому за попереднім зговором групою осіб, з проникненням житло, особою, яка раніше вчинила розбій.
Обґрунтованим колегія суддів вважає також висновок апеляційного суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні пособництва у таємному викраденні майна ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло.
На обґрунтування свого висновку в цій частині апеляційний суд послався на показання ОСОБА_1 під час досудового слідства про те, що він бував у помешканні ОСОБА_12, був обізнаний про його майновий стан і показав ОСОБА_2 та іншим особам, де мешкає потерпілий ( т.7 а.с. 161- 168). Крім того, винність ОСОБА_1 за цим епізодом підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6та іншими наведеними у вироку доказами.
Дії засудженого ОСОБА_1 в цій частині правильно кваліфіковані апеляційним судом за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 185 КК України.
Висновки суду як щодо оцінки доказів, якими обґрунтовано вирок, так і щодо юридичної кваліфікації дій засудженого детально мотивовані у вироку.
У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочинів, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.
При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено даних, які могли б свідчити про застосування до ОСОБА_1 недозволених методів досудового слідства, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і визначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Отже, підстав для пом'якшення засудженому покарання, про що також йдеться у скарзі, колегія суддів не вбачає.
При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо засудженого, а тому його касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2007 року щодо нього - без зміни.
Судді: