Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого-судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Гриціва М.І. і Нікітіна Ю.І.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.,
захисника засуджених
ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Хмельницької області від 3 травня 2007 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Куча Новоушицького району Хмельницької області, такого, що відповідно до вимог ст. 89 КК України судимості не мав,
- за ч. 2 ст. 194 КК України на три роки позбавлення волі;
- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с. Куча Новоушицького району Хмельницької області, такого, що відповідно до вимог ст. 89 КК України судимості не мав,
- за ч. 2 ст. 194 КК України на п'ять років позбавлення волі;
- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження,
уродженця с. Куча Новоушицького району Хмельницької області, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 194 КК України на три роки позбавлення волі;
- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що 08 липня 2006 року о 1 год. у приміщенні пересувного вагончика, який знаходився в урочищі “Підбернадського» біля села Куча Новоушицького району Хмельницької області, з особливою жорстокістю та за попередньою змовою групою осіб умисно вбили потерпілого
ОСОБА_4, спаливши його у пересувному вагончику фермерського господарства “Студенний яр».
Крім цього, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засуджені за те, що у вказаному місці в цей же час шляхом підпалу умисно знищили майно фермерського господарства “Студенний яр» вартістю 1296 грн. 68 коп. та майно потерпілого ОСОБА_4 вартістю 1161 грн. 75 коп.
На вирок подані касаційні скарги з доповненнями, в яких:
засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд, на його думку, не врахував, що він не вбивав потерпілого ОСОБА_4, а лише підпалив його мотоцикл, від якого загорівся вагончик, де перебував вже мертвий потерпілий;
засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку і закриття стосовно нього провадження у справі в частині засудження за ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки суд, за його ствердженням, не врахував, що мотоцикл і вагончик підпалив ОСОБА_2, а він цього злочину не вчиняв. Просить перекваліфікувати його дії і щодо потерпілого ОСОБА_4 так як судом не враховано, що, застосовуючи насильство до потерпілого, він не мав умислу на його умисне вбивство;
захисником ОСОБА_6 порушується питання про скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_3 і закриття справи за відсутністю в діях його підзахисного складів злочинів. Згідно його доводів, показаннями всіх засуджених підтверджується, що ОСОБА_3насильства щодо потерпілого не застосовував і мотоцикла та вагончика не підпалював. Захисник вважає, що жодних інших доказів винності цього засудженого у вчиненні умисного вбивства потерпілого за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2ом ні досудовим слідством, ні судом не зібрано. На думку захисника вирок суду щодо ОСОБА_3ґрунтується на доказах, зібраних з порушенням кримінально-процесуального закону, зокрема, права на захист, оскільки інтереси цього засудженого захищав той же захисник, що здійснював захист і засуджених ОСОБА_1, інтереси яких суперечили захисту його підзахисного;
захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок щодо засуджених ОСОБА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю досудового і судового слідства та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а провадження у справі щодо них закрити за відсутністю складів злочинів. Своє прохання вмотивовує тим, що у справі не встановлено обставин крадіжки телефону і наявності між засудженими попередньої змови на побиття чи умисне вбивство потерпілого та обставин застосування до нього насильства. Вважає, що вирок суду обґрунтовано доказами, одержаними незаконним шляхом і внаслідок порушення права на захист. Вказує про те, що одяг засуджених був вилучений, їх обшук здійснено без понятих і оформлення відповідного протоколу, слідчим сфальсифіковано дані відтворення засудженими обстановки та обставин події. Стверджує, що не доведено застосування засудженими насильства до потерпілого, який міг загинути внаслідок нещасного випадку при пожежі.
Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Доводи засуджених про відсутність у них умислу на умисне вбивство потерпілого і доводи захисників про недоведеність винності засуджених у вчиненні цього злочину перевірялись судом і обґрунтовано визнані необґрунтованими.
Як убачається з явок з повинною ОСОБА_2 і ОСОБА_1, вони особисто добровільно і письмово до винесення постанови про притягнення їх як обвинувачених зробили повідомлення органу дізнання про злочин, вчинений ними і ОСОБА_3 щодо потерпілого ОСОБА_4 вказавши про те, що вони втрьох у приміщенні пересувного вагончика побили ОСОБА_4 і, залишивши потерпілого у вагончику, вийшли на вулицю, де ОСОБА_2 підпалив мотоцикла потерпілого та вагончика, в якому той перебував (т. 1 а. с. 53, 54).
Достовірність повідомлених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обставин була перевірена шляхом допиту їх і ОСОБА_3як підозрюваних за участю захисника та із застосуванням відеозапису. Згідно з даними протоколів допиту, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підтвердили, що в ніч
з 07 на 08 липня 2006 року в приміщенні пересувного вагончика втрьох побили ОСОБА_4 якого залишили там живим, після чого ОСОБА_2 підкотив належного ОСОБА_4. мотоцикла впритул до вагончика і запальничкою підпалив його, унаслідок чого загорівся і вагончик, в якому перебував потерпілий (т. 2 а. с. 7, т. 1 а. с. 131, 198).
З метою перевірки і уточнення показань ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які вони дали на допитах як підозрювані, за їх участю було відтворено обстановку і обставини, з яких відбувалися вказані ними події. При цьому засуджені докладно розповіли про механізм побиття потерпілого та на місці показали, яким способом підпалили мотоцикла і вагончика (т. 1 а. с. 133, 196, т. 2, а. с. 9).
Як убачається з даних протоколів слідчих дій, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3повністю підтвердили свої показання про обставини злочину і їх показання відповідали предметам, деталям обстановки, слідам, які були раніше зафіксовані у протоколі огляду місця події і на доданих до нього фотознімках та схемах(т. 1 а. с. 25-56, 86-93, 106-116).
Зокрема, згідно даних цього протоколу, фотознімків і схем, в урочищі “Підбернадського» біля села Куча виявлено обгорілий каркас пересувного вагончика, всередині якого були рештки згорілої людини. На відстані 0,5 метра від цього вагончика виявлено згорілий мотоцикл “Іж - Планета - 3» з коляскою. На відстані 4-х метрів від вагончика було виявлено запальничку, а на польовій дорозі до вагончика − відбитки кінської підкови та сліди гужової повозки.
Згідно даних висновків судово-імунологічної експертизи на одязі і взутті ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було виявлено кров, яка за своїми біологічними ознаками схожа з кров'ю потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 118, 119, 123, т. 2 а. с. 221- 222).
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 підтвердили ту обставину, що саме потерпілий ОСОБА_4 перебував у пересувному вагончику літнього табору для худоби в урочищі “Підбернадського».
Експерт ОСОБА_10 в суді пояснив, що причиною пожежі було умисне занесення стороннього вогню до бензину мотоцикла з подальшим розповсюдженням полум'я на дерев'яні частини вагончика, де було виявлено труп потерпілого ОСОБА_4 і виключив можливість загорання вагончика зсередини з поширенням вогню на мотоцикл ( т. 4 а. с. 119).
Даними висновку судово-медичної експертизи встановлено, що представлені на експертизу обгорілі рештки по анатомо-морфологічним особливостям представляють собою частини трупа людини, які можуть належати потерпілому ОСОБА_4. і причиною їх згорання є дія високої температури та полум'я вогню на тіло людини (т. 2 а. с. 52 - 54).
Зазначеним доказам щодо способу вчинення злочину, характеру дій засуджених, обстановки в момент події злочину і його наслідків, суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3були заздалегідь обумовлені і спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_4 з особливою жорстокістю за попереднім зговором групою осіб, при цьому кожний із засуджених виконав частину того обсягу дій, який був необхідний для реалізації спільного умислу і доведення злочину до кінця.
Цей висновок суду ґрунтується на зібраних у справі доказах про спільне застосування на початку злочину насильства щодо потерпілого усіма засудженими з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб один із співучасників - ОСОБА_2, скористався таким станом і з відома інших співучасників умисно здійснив підпал вагончика з метою заподіяння
ОСОБА_4. смерті. Судом правильно враховано, що засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_3разом з ОСОБА_2 поставили потерпілого в небезпечний для життя стан і допускали можливість настання смерті останнього. Оскільки лише від них залежало настання смерті ОСОБА_4 то бездіяльність, яка полягала у завідомому залишенні потерпілого без допомоги, правильно кваліфікована, як умисне вбивство.
Суд правильно визнав, що таке умисне вбивство було вчинене засудженими з особливою жорстокістю, оскільки засуджені, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлювали, що умисно завдають йому особливих фізичних страждань шляхом заподіяння смерті з використанням вогню, що було для них очевидним.
Твердження засуджених і захисників про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3на досудовому слідстві обмовили себе у вчиненні цих злочинів під впливом недозволених методів слідства і порушення їх права на захист, суд перевірив і обґрунтовано визнав такими, що спростовуються матеріалами справи. З таким висновком суду колегія суддів погоджується.
Зокрема в матеріалах справи немає документальних чи медичних даних, які б вказували про застосування до засуджених будь-якого насильства. Маючи кожен захисника та передбачену законом можливість спілкування з ним наодинці, вони могли скористатися його допомогою для захисту від таких дій у разі, якщо до них насправді були застосовані незаконні дії.
Такі доводи скарг також були перевірені і шляхом проведення прокурорської перевірки, під час якої не було виявлено неправомірних дій з боку працівників міліції. За наслідками цієї перевірки щодо посадових осіб Новоушицького РВ УМВСУ у Хмельницькій області була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діяннях складу злочину (т. 3 а. с. 124-125).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скарг про порушення права на захист засуджених через те, що адвокат ОСОБА_11 при провадженні дізнання була захисником як підозрюваного ОСОБА_2, так і підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки матеріалами справи не встановлено обставин, що виключали участь у справі цього захисника. ОСОБА_11 мала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та була захисником цих підозрюваних за їх вибором та згодою, так як інтереси їх захисту не суперечили один одному. Інших підстав для усунення цього захисника від участі у справі не було, що свідчить про те, що засудженим було належно забезпечено їх право на захист.
Таким чином, дослідивши всі докази у сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 149 КК України.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особу, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, у тому числі й тих, на які є посилання у касаційних скаргах.
Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування вироку, перекваліфікації дій засуджених та пом'якшення призначеного їм покарання.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2007 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3- без зміни.
Кармазін Ю.М. Гриців М.І. Нікітін Ю.І.