головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М. і Нікітіна Ю.І.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Торезького міського суду Донецької області від 06 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця с. Кичкири
Радомишльського району Житомирської області,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 272 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з дотриманням безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду директора шахти ТОВ “Антрацит», 26 липня 2006 року о 5-й годині при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві порушив вимоги п. 2.2.1, п. 2.5.3, п. 1.4.5 “Правил безпеки на вугільних шахтах», які був зобов'язаний дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень гірнику поверхні ОСОБА_2
У касаційному поданні прокурор просить постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд звільнив його як від основного, так і від додаткового покарання, що суперечить вимогам закону. Крім того зазначає, що при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання суд не зазначив його строк.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає що це подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та правильність кваліфікації його дій у касаційному поданні не оспорюється.
Водночас наведені у касаційному поданні доводи про порушення закону при призначенні ОСОБА_1 покарання є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, зі змісту цієї норми кримінального закону вбачається, що за певних умов суд може звільнити засудженого від відбування одного з перерахованих у ній основних покарань.
При цьому, згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Звільняючи засудженого від застосування додаткового покарання, суд першої інстанції не врахував, що лише на підставах, передбачених ч. 1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього кодексу як обовязкове.
Суд зазначені вимоги закону не виконав.
Призначаючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 272 КК України покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з дотриманням безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, та на підставі ст. 75 КК України звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням, суд звільнив засудженого від відбування як від основного, так і від додаткового покарань.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Суд же, на порушення вищезазначених вимог, не визначив строк призначеного ОСОБА_1 додаткового покарання.
Тому відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України цей вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Торезького міського суду Донецької області від 06 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.
Нікітін Ю.І. Міщенко С.М. Кармазін Ю.М.