Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Паневіна В.О.,
суддів
Коротких О.А. і Кармазіна Ю.М.,
за участю прокурора
Микитенка О.П.,
захисника
ОСОБА_2
і засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 2 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2007 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянин України, такий, що
судимості не мав,
засуджений:
- за ст. 69 КК України (1960 р.) на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. ст. 17, 93 п.п. “а», “и», “і» КК України (1960 р.) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 42 КК України (1960 р.) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна.
Справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 263 ч. 1 КК України (2001 р.) провадженням закрито у зв'язку із закінченням строків давності.
Як зазначив у вироку суд, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за злочини, які він скоїв за наступних обставин.
ОСОБА_1, будучи однокласником і товаришем раніше неодноразово судимого ОСОБА_3, після звільнення останнього з місць позбавлення волі за вчинення грабежу, хуліганства і зберігання холодної зброї зустрівся з ним і став підтримувати дружні стосунки. ОСОБА_3 познайомив ОСОБА_1з ОСОБА_4, який також був неодноразово судимий. ОСОБА_4, у свою чергу, познайомив ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з ОСОБА_5, яка неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за корисливі злочини. Таким чином, зазначеними особами була створена злочинна група для злочинної діяльності.
У травні-червні 1997 року ОСОБА_3 придбав без передбаченого законом дозволу на ринку “Юність», що на вул. Братіславській в м. Києві, в неустановленої особи вогнепальну зброю, - пістолета Марголіна з глушником калібру 5,6 мм і бойові припаси до нього, які спочатку зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 Через деякий час ОСОБА_3 цю зброю з бойовими припасами передав для зберігання ОСОБА_1, який зберігав її за адресою: АДРЕСА_2, про що були обізнані ОСОБА_5 і ОСОБА_4
У перших числах липня 1997 року до ОСОБА_3 звернулась неустановлена слідством особа з пропозицією вчинити за винагороду напад на фірму “Стимплекс», що розташовувалась на вул. Жилянській в м. Києві.
При цьому було обумовлено, що при нападі необхідно вчинити хуліганські дії, під час яких розкидати папери, пошкодити майно, перекинути комп'ютери, кілька разів вистрілити і можливо поранити кого-небудь із керівництва в ногу, але мета вбивства не ставилась.
ОСОБА_3 вирішив створити озброєну банду для нападів на підприємства, організації та установи, а також і на окремих громадян, втягнувши в неї ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на що ті дали згоду.
Маючи в наявності вогнепальну зброю, ОСОБА_3 приступив до вербування в члени банди ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з пропозицією вчинити напад на фірму “Стимплекс», пообіцявши їм заплатити за це по 250 доларів США, з чим ті погодились.
Зорганізовуючись у банду, ОСОБА_3 повідомив решті членів банди про наявність вогнепальної зброї, яку можна буде застосувати за необхідності при вчиненні вбивства.
Організувавши банду, ОСОБА_3 10 липня 1997 року о 10 годині зібрав у своїй квартирі АДРЕСА_3 її членів - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Там вони докладно розробили план збройного нападу на вищезазначену фірму, згідно з яким ОСОБА_3 повинен був забезпечити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 транспортом, ОСОБА_1 - вогнепальною зброєю, якою ОСОБА_5 повинна була скористатись при нападі і вистрілити кому-небудь із керівництва в ногу. Роль ОСОБА_4 зводилась до психічної підтримки ОСОБА_5
11 липня 1997 року об 11-й годині члени банди зібрались у квартирі ОСОБА_3 і почали діяти згідно розробленого плану.
ОСОБА_1 доставив у квартиру пістолет Марголіна і спорядив його глушником та патронами. Там же ОСОБА_3 і ОСОБА_5 випробували зброю, вистріливши із неї кілька разів у книгу. Після цього ОСОБА_1 перезарядив пістолета, якого взяла ОСОБА_5 і заховала його в пакет. При цьому всі члени банди знали про наявність зброї і розуміли, що вона може бути використана для вчинення злочину, в т.ч. і для вбивства.
Приблизно о 14-й годині того ж дня ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під'їхали автомобілем до під'їзду будинку АДРЕСА_4, де розташовувався офіс фірми “Стимплекс». Діючи з єдиним умислом на пошкодження майна і спричинення тілесних ушкоджень, які б не досягали категорії тяжких, ОСОБА_4 і озброєна ОСОБА_5 пройшли до офісу, а ОСОБА_3 залишився очікувати їх на вулиці для забезпечення транспортом. ОСОБА_1 залишився у квартирі ОСОБА_3
Під приводом вирішення ділових питань ОСОБА_5 зайшла у приміщення фірми, але залишила його, вирішивши, що напад у неї не вийде. Дізнавшись від ОСОБА_3 про те, що грошей за виконану роботу вона не отримає, ОСОБА_5 повернулась в офіс, де з метою вбивства ОСОБА_6 вчинила з відстані 40 см постріл у голову потерпілої, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після цього з метою вбивства ОСОБА_7 вона з близької відстані вчинила постріл у голову потерпілого, який встиг упасти на підлогу і в такий спосіб ухилитися від кулі, яка пролетіла на рівні його голови.
Смерть потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не настала з причин, незалежних від волі ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_6 своєчасно була надана медична допомога, а ОСОБА_7 зумів ухилитися від прямого пострілу.
Вчинивши зазначені злочинні дії, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 через запасний вихід офісу вийшли із будинку на вулицю до ОСОБА_3, який чекав їх в автомобілі, і з місця події зникли.
Таким чином, ОСОБА_1, вступивши в банду, яку очолював ОСОБА_3, взяв на себе обов'язки забезпечити її членів вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, які вони використовували при нападі на офіс фірми “Стимплекс». Разом з тим, він не брав участі в замаху на вбивство ОСОБА_6 і ОСОБА_7, оскільки в даному конкретному випадку мав місце ексцес виконавця, а саме: ОСОБА_5, не погодивши свої дії з рештою членів банди, вийшла за межі домовленості і вчинила ці злочини з власної ініціативи.
З початку весни 1997 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_8виникли комерційні відносини, зумовлені будівництвом фірмою, яку очолював ОСОБА_8, мережі кабельного телебачення “Екта» в м. Бровари.
Будучи незадоволеним вирішенням ОСОБА_8фінансових питань при розрахунках за відкриття кабельного телебачення, ОСОБА_1 вирішив за допомогою ОСОБА_5 убити його.
З цією метою ОСОБА_1, як член банди, втягнув у вчинення цього злочину решту її членів, а саме: ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які погодились вчинити вбивство ОСОБА_8 за 4 тисячі доларів США.
Після цього зазначені особи неодноразово під'їжджали до будинку, в якому жив ОСОБА_8, погоджували на місці свої дії, розробили план убивства, згідно якого ОСОБА_5 відводилась роль безпосереднього виконавця, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 - забезпечення зброєю, а також відступу з місця події.
Діючи з прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_8, будучи озброєною пістолетом Марголіна, який зберігався в ОСОБА_1, він, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 неодноразово на машині ОСОБА_3 під'їжджали до будинку АДРЕСА_5, де проживав ОСОБА_8, але застати його вдома не могли.
16 вересня 1997 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 домовились, що убивство ОСОБА_8 вони вчинять вранці наступного дня без участі ОСОБА_3, який захворів.
17 вересня того ж року о 7 годині ранку ОСОБА_1 в обумовленому місці зустрівся з ОСОБА_5 і дав їй пістолета.
ОСОБА_5, діючи відповідно до плану, зайшла в під'їзд вищевказаного будинку, в якому проживав ОСОБА_8, а ОСОБА_1 залишився на вулиці її прикривати.
Приблизно о 8 годині 30 хвилин, коли потерпілий вийшов із квартири, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1., на замовлення і як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою умисного вбивства ОСОБА_8 вчинила в нього з відстані 8 м постріл із пістолета. Смерть ОСОБА_8 не настала з незалежних від її волі причин, оскільки куля влучила в радіотелефон, який знаходився на поясі потерпілого. Переслідуючи мету вбивства ОСОБА_8, ОСОБА_5 намагалась вчинити повторний постріл на його поразку, однак через осічку їй цього зробити не вдалося. Скориставшись цим, ОСОБА_8 затримав ОСОБА_5, яка кликала на допомогу ОСОБА_1, який зрозумівши безвихідність становища, з місця події зник.
На вирок подані касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційна скарга засудженого ОСОБА_1, в яких:
- прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого. Вважає, що суд призначив ОСОБА_1 за тяжкі злочини покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим унаслідок м'якості;
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити і прийняти справедливе рішення. Своє прохання вмотивовує тим, що судове слідство у справі проведено однобічно і неповно, внаслідок чого залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема стверджує, що судом не дано оцінки тій обставині, що засуджена в цій же справі до довічного позбавлення волі ОСОБА_5, усвідомлюючи свою безкарність за завідомо неправдиві показання, обмовила його в причетності до злочину щодо ОСОБА_8 Посилається на те, що судом не з'ясований мотив інкримінованих йому дій щодо цього потерпілого. Вважає себе безпідставно засудженим і за ст. 69 КК України (1960 р.), оскільки участі в банді не брав і про її створення, існування та діяльність не знав. Крім того, зазначає, що в справі не було допитано потерпілих і свідків, які зазначалися в списку до обвинувального висновку, а також і тих, які б дали показання про його невинуватість. Водночас вважає, що суд при призначенні покарання не врахував даних про його особу, а тому призначив йому покарання, яке є суворим.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який висловив думку на підтримання касаційного подання і на заперечення доводів касаційної скарги, пояснення засудженого та його захисника, в яких вони просили відмовити в задоволенні касаційного подання, а касаційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у замаху на умисне вбивство ОСОБА_8, вчиненому із користі, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у ній доказами, які судом досліджено всебічно, повно і об'єктивно.
Як при розслідуванні справи, так і при її розгляді в суді, ОСОБА_1 вини в інкримінованих йому злочинах не визнавав, показував, що тривалий час підтримував із ОСОБА_3 дружні стосунки, бачив в його квартирі ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з якими там і познайомився. Про їх злочинну діяльність обізнаний не був і участі в ній не брав. Не заперечував тієї обставини, що в перших числах липня 1997 року в квартирі ОСОБА_3 бачив пістолета з глушником, але будь-якого відношення до цієї зброї не мав, оскільки вона належала ОСОБА_3
Пізніше дізнався, що з цієї зброї ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 поранили когось із працівників фірми на вулиці Жилянській в м. Києві. Стверджував, що причин позбавляти життя ОСОБА_8 в нього не було, дій, спрямованих на вчинення цього злочину, не вчиняв і вважав, що його обмовила в цьому ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 130-131; т. 8, а.с. 156-163, т. 17, а.с. 203-205).
Зважаючи на те, що такі показання ОСОБА_1не узгоджуються з іншими доказами, які є в справі, суд обґрунтовано піддав їх критиці і не взяв до уваги, розцінивши як спосіб захисту від обвинувачення.
Таке рішення суду ґрунтується на аналізі інших доказів в їх сукупності, а тому є правильним.
Як видно із даних протоколів допитів ОСОБА_5, на досудовому слідстві та в суді, вона, починаючи з допиту як підозрюваної, стверджувала, що ініціатором вбивства ОСОБА_8 був ОСОБА_1
Зокрема, показання цієї засудженої свідчать, що ще до вчинення нею злочину на фірмі “Стимплекс» ОСОБА_1, який назвав себе ОСОБА_9, запропонував їй вбити чоловіка, який займається кабельним телебаченням у м. Бровари і якого звати Олександр, пообіцявши заплатити за це 4 тисячі доларів США. Він показав їй фотографію майбутньої жертви і мав підстрахувати її в момент вчинення злочину. Ця розмова відбулася на квартирі в ОСОБА_3, який був присутнім при ній і який наполіг на тому, щоби спочатку вчинити погром на фірмі “Стимплекс». З пропозицією ОСОБА_1вона погодилась і разом з ним, після проведення підготовчої роботи, визначили час та дату вчинення вбивства, якою мав стати ранок 17 вересня 1997 року. Зустрівшись в обумовленому місці вранці цього дня, вона з ОСОБА_1. зайшла в під'їзд одного із будинків. Там він розповів їй розташування квартири ОСОБА_8, ще раз показав його фотографію і дав пістолета з глушником. Діючи згідно з домовленістю про розподіл ролей, вона пішла в під'їзд будинку, в якому проживав ОСОБА_8, а ОСОБА_1 залишився біля арки сусіднього будинку, підстраховуючи її. Дочекавшись появи з квартири ОСОБА_8, вона вчинила в нього постріл, намагалася вдруге вистрілити, але сталася осічка. ОСОБА_8 спочатку зігнувся, а потім накинувся на неї і затримав. Під час затримання вона кликала по імені ОСОБА_1, але той допомоги їй не надав (т. 1, а.с. 77-80; 83-88, 89, 91-93; т. 3, а.с. 144-149, 165-171, 174-177; т. 7, а.с. 175; т. 17, а.с. 212-215).
Показання ОСОБА_5 про обставини, за яких ОСОБА_1 запропонував їй за грошову винагороду здійснити вбивство ОСОБА_8, підтверджуються дослідженими судом даними протоколів допиту ОСОБА_3 як підозрюваного, зміст яких зводиться до того, що ОСОБА_3 при проведенні цих слідчих дій підтверджував факт замовлення ОСОБА_1. вбивства ОСОБА_8 з використанням ОСОБА_5 як виконавця злочину (т. 2, а.с. 7-10, 12-17).
Досліджені судом показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини, за яких ОСОБА_5 вчинила в нього постріл із вогнепальної зброї, об'єктивно узгоджуються як з вищенаведеними показаннями цієї засудженої, так і з даними протоколу огляду місця події, згідно з якими в коридорі біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_6, було виявлено целофанового пакета, в якому знаходились пістолет Марголіна з глушником і гільза. В обоймі пістолета знаходилось сім патронів, а в патроннику - восьмий патрон калібру 5,6 мм з пробитим капсулем (т. 1, а.с. 21-27, 68-71; т. 2, а.с. 106-110).
Та обставина, що при затриманні ОСОБА_5 вона кликала на допомогу ОСОБА_1, яким, за її показаннями, був ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 68-71; т. 2, а.с. 106-110; т. 7, а.с. 184).
Як видно із даних судово-балістичної експертизи № 1005 від 20 жовтня 1997 року, вилучений з місця пригоди пістолет є нарізною, переробленою вогнепальною зброєю під спортивно-мисливський патрон калібром 5,6 мм, придатною для вчинення пострілів, а сім патронів, що знаходилися в його обоймі - бойовими припасами до неї (т. 4, а.с. 20-22).
Показаннями свідка ОСОБА_11, які досліджувались судом, підтверджуються показання ОСОБА_3 на досудовому слідстві, в яких він стверджував, що вдвох з ОСОБА_1. після події, пов'язаної з замахом на вбивство ОСОБА_8, приїжджали до будинку ОСОБА_5 і справлялися в її співмешканця про місце знаходження останньої (т. 2, а.с. 143-144).
Даних про те, що ОСОБА_5 обмовила ОСОБА_1в причетності до злочину щодо ОСОБА_8 внаслідок впливу на неї працівників міліції і прокуратури, які розслідували справу, або ж невиконання членами його родини висунутих нею умов щодо її фінансування і матеріальної підтримки, про що засуджений стверджує в касаційній скарзі, матеріали справи не містять.
Із показань потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання стати одним із співзасновників очолюваної ним приватної фірми “Екта» без внесення відповідної суми грошей до її уставного фонду, однак він йому відмовив у цьому (т. 1, а.с. 68-71; т. 2, а.с. 106-110; т. 11, а.с. 283 (зв.); т. 15, а.с. 90-96).
З огляду на це, досудове слідство й суд дійшли обґрунтованого висновку, що саме ця обставина стала причиною вчиненого ним замаху на вбивство потерпілого. Тому доводи касаційної скарги засудженого про те, що судом не встановлений мотив його дій при вчиненні цього злочину, є безпідставними.
Як видно із матеріалів справи, судом вживались заходи для виклику в судове засідання потерпілого і свідків, однак ті з різних причин не з'являлися. З огляду на те, що вони допитувались на досудовому слідстві і в попередніх судових засіданнях, суд обґрунтовано вдався до дослідження їх показань шляхом оголошення даних протоколів допитів як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях. Підстав вважати, що в такий спосіб був порушений принцип безпосередності судового розгляду, про що стверджується в касаційній скарзі, немає.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_1за цим епізодом обвинувачення судом доведена і його дії за ст. ст. 17, 93 п.п. “а», “и», “і» КК України (1960 р.) кваліфіковані правильно.
Разом з тим, висновки суду про винуватість ОСОБА_1у членстві в організованій ОСОБА_3 банді не є безспірними, оскільки ґрунтуються на доказах, які судом досліджені однобічно і неповно, про що обґрунтовано стверджується в касаційній скарзі засудженого.
При розгляді справи про злочини, які вчинюються в організованих формах співучасті, суд повинен досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій, тощо.
У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію.
Розглядаючи дану кримінальну справу, суд зазначеного роз'яснення, що міститься в п. 1 постанови № 13 від 23 грудня 2005 року Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», не виконав.
Визнаючи ОСОБА_1винуватим в участі в банді, організованій ОСОБА_3, суд у вироку, зокрема, не вказав, коли конкретно і за яких обставин він вступив у це злочинне об'єднання. Висновок суду про те, що сам характер взаємовідносин ОСОБА_1з іншими засудженими в цій справі особами, свідчив про те, що вони об'єдналися для нападу на організації та конкретних осіб і діяли з “єдиним корисливим умислом», на матеріалах справи не ґрунтується, оскільки ними встановлено, що ОСОБА_1 участі в нападі на фірму “Стимплекс» не брав і вигоди з цього злочину не мав.
Судом достовірно встановлено, що пістолета Марголіна придбав ОСОБА_3 ще до створення злочинного об'єднання, якого він передав ОСОБА_1 для зберігання і якого той повернув ОСОБА_3 перед вчиненням нападу на вищезгадану фірму.
Із показань ОСОБА_5 видно, що цю зброю для використання при нападі на фірму “Стимплекс» їй дав ОСОБА_3, а не ОСОБА_1, про що суд указав у вироку (т. 17, а.с. 258, 260).
Тому висновок суду про те, що роль ОСОБА_1в банді зводилась до забезпечення злочинного об'єднання зброєю, яка належала його організатору і керівнику ОСОБА_3, є сумнівним і непереконливим.
Не підтверджується наведений у вироку і висновок суду про те, що розрахунки з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за вчинений ними злочин щодо працівників фірми “Стимплекс» проводив ОСОБА_1, оскільки з показань ОСОБА_5 видно, що це здійснював ОСОБА_3 і про це суд зазначив у вироку (т. 17, а.с. 259).
Наведений у вироку висновок суду про те, що хоча ОСОБА_1 “безпосередньо участі в нападі на фірму “Стиплекс» і не брав, проте, як член банди, повинен нести відповідальність за її дії в цілому» є юридично не коректним, бо він міг відповідати, за умови доведеності вини, лише за участь у банді, а також за ті напади, в яких брав безпосередньо участь, або ж сприяв їх вчиненню.
Та обставина, що ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 убити ОСОБА_8 за винагороду, не може слугувати безспірним доказом його членства в банді, оскільки дає підстави вважати, що в цьому випадку він із ОСОБА_5 діяв за попередньою змовою, про що суд обґрунтовано вказав у вироку (т. 17, а.с. 270).
Інших доказів, які б з достовірністю підтверджували факт вступу ОСОБА_1до банди чи вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування, матеріали справи і постановлений за результатами їх дослідження вирок не містять. А тому висновки суду про доведеність його вини у злочині, передбаченому ст. 69 КК України (1960 р.), є сумнівними.
З огляду на це, колегія суддів, виходячи із презумпції невинуватості та враховуючи ту обставину, що таких сумнівів не можна усунути у зв'язку зі значним віддаленням подій в часі, тлумачить їх на користь засудженого і вважає за необхідне вирок у частині засудження ОСОБА_1за ст. 69 КК України (1960 р.) скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 за ст. ст. 17, 93 п.п. “а», “и», “і» КК України (1960 р.) покарання, то, на думку колегії суддів, їх не можна визнати обґрунтованими, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Підстав вважати його м'яким, про що стверджується в поданні, або ж суворим, на що посилається у скарзі засуджений, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Цей вирок у частині засудження ОСОБА_1 за ст. 69 КК України (1960 р.) скасувати, а справу закрити за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. ст. 17, 93 п.п. “а», “и», “і» КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна.
У решті вирок залишити без зміни.
судді:
В.О. Паневін О.А. Коротких Ю.М. Кармазін