Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Шевченко Т.В., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 18 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргоюОСОБА_3- законного представника потерпілої ОСОБА_4 на вирок Перевальського районного суду Луганської області від 22 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Зазначеним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судиму,
та ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, не судиму,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено кожній 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки 6 місяців. Покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190 КК України за епізодами заволодіння майном ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 внаслідок акту амністії, із закриттям провадження у кримінальній справі.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди: ОСОБА_8. - 6160 грн., ОСОБА_9 - 5300 грн., ОСОБА_10 - 12000 грн., ОСОБА_11 500 грн.; на користь цивільного позивачаОСОБА_3 - 8000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. - моральної шкоди.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджені за те, що з 27 травня 2004 року по 20 січня 2006 року у м.Перевальську, смт.Фащівці та м.Артемівську Перевальського району Луганської області за попередньою змовою між собою шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошима та майном потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 1000 грн., майном потерпілої ОСОБА_6 вартістю 400 грн., майном ОСОБА_7 на загальну суму 1580 грн., грошима ОСОБА_8 в сумі 6160 грн., ОСОБА_4 в сумі 8000 грн., ОСОБА_11 у сумі 1500 грн., ОСОБА_9 5300 грн.
Крім того, 17 березня 2006 року, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою таємно викрали гроші Уголькової в сумі 2750 грн., а 20 березня 2006 року, знаходячись у квартирі ОСОБА_10 та ОСОБА_12за адресою АДРЕСА_2 Луганської області повторно таємно викрали гроші у сумі 12000 грн.
У касаційній скарзіОСОБА_3- законний представник потерпілої ОСОБА_4 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд призначив засудженим покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості й безпідставно звільнив засуджених від відбування покарання. Також зазначає, що судом безпідставно зменшено розмір суми на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а вирок - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, вирок скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Так, слушними є посилання у касаційній скарзі на те, що рішення про застосування щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.75 КК України є необгрунтованим.
Як убачається з вироку, приймаючи таке рішення, суд урахував щире каяття засуджених та часткове відшкодування шкоди.
В той же час, суд припустився суперечності, оскільки при цьому зазначив, що, невизнання ОСОБА_2 своєї вини за епізодом заволодіння майном ОСОБА_5 та обома засудженими за епізодом заволодіння майном ОСОБА_10, слід розцінювати як намагання засудженими таким чином пом'якшити собі покарання.
Зазначаючи про часткове відшкодування шкоди суд не вказав, у якій сумі і кому її відшкодовано, адже, як убачається із матеріалів справи, із загальної суми шкоди 38690 грн. на момент постановлення вироку було відшкодовано лише частину заподіяної потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди у сумі 1000 грн., про що є її заява (т.3 а.с.24). Інші потерпілі підтримали свої цивільні позови.
Крім того, за змістом Закону України “Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року та Закону “Про амністію» від 31 травня 2005 року амністія не може бути застосована за окремими епізодами злочинів, а згідно зі ст.ст.334, 335 КПК України в обвинувальному вироку суду не може вирішуватися питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Застосувавши амністію, суд також порушив права потерпілих на відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оскільки залишив цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 без розгляду.
Рішення суду про зменшення сум, які підлягають стягненню на відшкодування моральної шкоди також не можна визнати обґрунтованим.
За таких обставин вирок підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.398 КПК України внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених злочинів та їх особам.
Під час нового судового розгляду суду необхідно повно, всебічно, об'єктивно дослідити обставини справи і постановити законне і обґрунтоване рішення. У разі, якщо суд прийде до висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання, це рішення слід мотивувати належним чином.
Керуючись ст.395-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргуОСОБА_3- законного представника потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати вирок Перевальського районного суду Луганської області від 22 вересня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В. Лавренюк М.Ю.