Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.
суддів
Шевченко Т.В., Скотаря А.М.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 липня 2006 року, постанову цього ж суду від 24 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2007 року,
зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судиму, виправдано за ч.1 ст.125 КК України за недоведеністю участі у вчиненні злочину.
В цивільному позові відмовлено.
ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що 10 липня 2000 року близько 19 год. на ґрунті особистих неприязних відносин нанесла удари палкою по голові ОСОБА_2, а коли остання впала, то нанесла ще удари руками і ногами по всіх частинах тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2007 року залишено без задоволення апеляцію представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на постанову Дубенського міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року про визнання такою, що не підлягає розгляду, апеляції на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 липня 2006 року щодо ОСОБА_1
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 Посилається на однобічність та неповноту розгляду справи, упередженість суду, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 Крім того, просить скасувати постанову суду про визнання апеляції адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої такою, що не підлягає розгляду, а також ухвалу апеляційного суду про залишення цієї постанови без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Постанова суду про залишення апеляції без розгляду та ухвала апеляційного суду щодо цієї постанови є законними, оскільки текст апеляційної скарги представника потерпілої не відповідав вимогам ст.350 КПК України, тому підстав для їх скасування немає.
В той же час, доводи касаційної скарги про незаконність вироку є слушними.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 375 КПК України після скасування вироку чи постанови апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28 цього Кодексу. Згідно з ч.7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи. Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався. Так, у даній справі двічі скасовувалися виправдувальні вироки у зв'язку з однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (т.1 а.с.39, 127). Однак, всупереч вимогам закону, справа втретє була розглянута без урахування вказівок, зазначених в ухвалах апеляційного суду.
Зокрема, не було враховано вказівок про необхідність допиту у якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та надання відповідної оцінки показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Як убачається з матеріалів справи, при новому судовому розгляді ці свідки не допитувалися, передбачених законом заходів для забезпечення їхньої явки судом не вживалося. Посилання у вироку як на доказ на пояснення ОСОБА_7 (т.1 а.с.142) не можна визнати законним, оскільки ці пояснення не було отримано у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.
Суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України, послався на те, що показання свідка ОСОБА_9не можуть бути прийняті судом як достовірний доказ, оскільки він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 і його показання є суперечливими.
Натомість, як на докази, що виправдовують ОСОБА_1, суд послався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є близькими знайомими ОСОБА_1, і показання ОСОБА_13- її чоловіка.
З показань свідка ОСОБА_15 випливає, що йому стало відомо від ОСОБА_2 про те, що її побила ОСОБА_1. Тілесних ушкоджень у потерпілої він не бачив, адже він вимірював останній тиск, а не оглядав її на предмет наявності тілесних ушкоджень.
З акту судово-медичного обстеження (т.1 а.с.13) видно, що у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, які утворилися від дії тупих предметів, можливо від ударів руками, ногами, дерев'яною палицею. Експерт ОСОБА_14 в суді підтвердив цей висновок та пояснив, що зазначені тілесні ушкодження могли бути нанесені у межах 9-12 липня 2000 року. Оцінку цим доказам у вироку не надано. В той же час, всупереч вимогам ст.76 КПК України, згідно з якою для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень передбачено обов'язкове призначення експертизи, така експертиза по справі не проводилася.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_1 є передчасним і необґрунтованим. В порушення вимог ст.334 КПК України суд у вироку не зазначив, чому він бере до уваги одні докази і відкидає інші.
Тому на підставі ч.1 ст.398 КПК України внаслідок істотних порушень кримінально-процесуального закону вирок підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити обставин справи, зокрема, вирішити питання про необхідність проведення судово-медичної експертизи для з'ясування характеру і тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Крім того, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, суду належало з'ясувати її думку про можливість застосування давності, оскільки згідно зі ст.7-1 КПК України для закриття справи з цієї підстави потрібною є тільки згода на це обвинуваченого, а не визнання ним свої вини.
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Скотарь А.М.