головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М. і Нікітіна Ю.І.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 19 грудня 2006 року.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця м. Луганська,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженця м. Серпухова, Росії,
громадянина Росії,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено 6 років і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 серпня 2006 року о 12-й годині з території садового товариства “Щастя», що по АДРЕСА_1 Станично-Луганського району Луганської області, разом із ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем “ВАЗ-2101» д.н. НОМЕР_1, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 4 703 грн.
Крім того, ОСОБА_1 в період часу з 12 до 17 години разом із ОСОБА_2 із автомобіля “ВАЗ-2101» д.н. НОМЕР_1, яким незаконно заволодів, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 665 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про безпідставність його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України. Зокрема, він вказує на неповноту, однобічність досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Засуджений порушує питання про зміну судового рішення, просить закрити справу в частині його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України та пом'якшити призначене покарання.
Судове рішення щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що вирок необхідно змінити і перекваліфікувати дії засуджених з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні незаконного заволодіння транспортного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в касаційній скарзі не заперечується.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється у скарзі.
Доводи скарги ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення крадіжки чужого майна належно перевірялись судом і були визнані такими, що не підтверджуються зібраними в справі доказами та спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, з чим погоджується і колегія суддів.
Зокрема, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 як під час досудового слідства, так і в суді про те, що при поверненні йому транспортного засобу він виявив відсутність належного йому майна, яке до викрадення було в автомобілі (т. 1 а.с. 160, т. 2 а.с.142 зв.); показаннями свідка ОСОБА_4 який пояснив, що багажника, генератора, валізи з інструментами при купівлі його сином автомобіля не було (т. 1 а.с. 221); показаннями свідка ОСОБА_5, з яких убачається, що він придбав автомобіль у засуджених і вказаних речей у транспортному засобі не було (т. 1 а.с.68-69); показаннями свідка ОСОБА_6 в суді про відсутність багажника під час продажу засудженими автомобіля (т. 2 а.с. 149).
Отже, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні крадіжки чужого майна.
Разом з тим, кваліфікуючи дії засудженого за ч. 3 вказаної статті суд припустився помилки, оскільки речі потерпілого були викрадені ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 із автомобіля, який не віднесено до житла, іншого приміщення чи сховища.
За таких обставин дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, а тому вирок суду щодо ОСОБА_1, а в порядку ст. 395 КПК України і щодо ОСОБА_2., підлягає зміні з перекваліфікацією дій засуджених з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скарги засудженого щодо неправильного вирішення цивільного позову, оскільки під час судового розгляду даної справи цивільний позов не вирішувався.
Покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення немає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 19 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 змінити. Перекваліфікувати їх дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та вважати засудженими:
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна; ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців без конфіскації майна.
У решті вирок залишити без зміни.
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Нікітін Ю.І.