Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:
головуючого - судді
Федченка О.С.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Нікітіна Ю.І.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2007 року касаційну скаргу голови правління АКБ “Базис» Корсунської В.Г. на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 15 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року,
постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 15 серпня 2006 року залишено без задоволення скаргу АКБ “Базис» на постанову помічника прокурора Вовчанського району Харківської області від 23 травня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо директора СБК “Білий Колодязь» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2. за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року зазначену постанову залишено без змін.
У касаційній скарзі Корсунська В.Г. ставить питання про скасування вказаних судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Свої доводи мотивує неповнотою, однобічністю і необ'єктивністю прокурорської перевірки та судового розгляду, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема аудиторському висновку фірми “Лука Пачолі» за №224 від 19 квітня 2006 року про наявність ознак доведення до банкрутства.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, та матеріали судового розгляду, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як убачається з матеріалів перевірки, голова правління АКБ “Базис» Корсунська В.Г. звернулась до прокуратури з приводу порушення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2. кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 219 КК України.
Посилаючись на незаконність дій ОСОБА_1 і
ОСОБА_2., Корсунська В.Г. навела дані висновку аудиторської фірми “Лука Пачолі» за №224 від 19 квітня 2006 року про те, що господарська діяльність, яка велась службовими особами СБК “Білий Колодязь», призвела до стійкої фінансової неспроможності, що є ознаками доведення до банкрутства, однак заявник не вказала жодних даних, які б свідчили про наявність у вказаних осіб умислу на вчинення з корисливих мотивів чи іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності СБК “Білий Колодязь», що завдало великої матеріальної шкоди кредитору.
Не встановлено таких даних і проведеною прокуратурою в
порядку ст. 97 КПК України перевіркою.
В результаті перевірки заяви Корсунської В.Г. було встановлено, що СКБ “Білий Колодязь» отримав 17 березня 2003 року у АКБ »Базис» і частково не повернув кредит у розмірі 250 тис. грн.
Згідно матеріалів прокурорської перевірки, вказаний кредит було використано в 2003 році для проведення весняно-польових робіт і посіву сільськогосподарських культур, які загинули внаслідок несприятливих погодних умов, що підтверджено повідомленням Харківського обласного центру з гідрометеорології.
Як вбачається з даних висновку Торгово-промислової палати України за № 9596/05-4 від 29 липня 2003 року, вказані обставини були визнані форс-мажорними (матеріали прокурорської перевірки а. с. 26).
Згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 09 листопада 2004 року було видано наказ про стягнення боргу з СБК “Білий Колодязь» на користь АКБ »Базис» (матеріали прокурорської перевірки а. с. 484).
Постановою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2005 року СБК “Білий Колодязь» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Цим судом не було встановлено обставин, які б свідчили про умисне доведення до банкрутства.
Вичерпавши всі можливості для перевірки заяв Корсунської В.Г. та не встановивши достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК України, помічник прокурора своєю постановою, відповідно до вимог
ст. 99 КПК України, відмовив у порушенні кримінальної справи щодо вказаних осіб.
Не погоджуючись з таким рішенням прокурора, Корсунська В.Г. оскаржила його до суду.
Аналогічні доводи Корсунської В.Г. про наявність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2. були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у судових рішеннях докладних мотивів.
Перевіривши судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів вважає їх правильними.
У касаційній скарзі Корсунська В.Г. наводить ті ж доводи про наявність підстав для порушення кримінальної справи, які були предметом перевірки прокурора і судів першої та апеляційної інстанції, а також зазначає про те, що не враховано особисту зацікавленість посадових осіб СБК “Білий Колодязь» на доведення цього підприємства до банкрутства, однак жодних доводів на обґрунтування свого висновку, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК України, не наводить.
Отже, з касаційної скарги і матеріалів, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, та перевіркою судових рішень щодо цієї постанови встановлено, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу Корсунської В.Г. залишити без задоволення, а постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 15 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Федченко О.С. Глос Л.Ф. Нікітін Ю.І.