Справа № 466/798/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/482/24 Доповідач: ОСОБА_2
20 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року,
з участю: прокурора ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів - до 16 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді домашнього арешту відмовлено.
На ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо нього скасувати та ухвалити нову, якою змінити обраний йому запобіжний захід на службу в ЗСУ.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що ухвала суду є незаконною у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертає увагу на відсутність доказів обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним інкримінованого йому злочину.
Наголошує, що судом не враховано належним чином його особу, адже він має стійкі соціальні зв'язки, одружений, у нього на утриманні є троє неповнолітніх дітей.
На думку апелянта, на даний момент усі зазначені прокурором ризики є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим вважає обраний йому запобіжний захід надто суворим.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який заперечив апеляційну скаргву, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018140090000957 щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2018 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.04.2024.
Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, а відтак є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Покликання апелянта про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, трьох неповнолітніх дітей, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Що стосується прохання обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування положень ст. 616 КПК України, то за цією процедурою обвинувачений має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а в свою чергу прокурор за наявності для цього підстав має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Однак в цьому провадженні питання щодо запобіжного заходу вирішувалося судом у порядку ст. 331 КПК України, отже у колегії суддів відсутні підстави для застосування іншої процедури, на яку посилається обвинувачений.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою колегією суддів не встановлено.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вищевказаного кримінального провадження відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Керуючись ст.ст.376,404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді