ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
15.11.2007 р. № 9/39
18:10
За позовомВідкритого акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазпромбанк»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
про Скасування податкових повідомлень-рішень № 0000094320/0 від 26.03.2007р., № 0000094320/1 від 24.04.2007р., № 0000094320/2 від 05.07.2007р. та скасування висновку в акті
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Молочна І.С.
Представники:
від позивача Деняк В.І. (довіреність б/н від 11.09.2007р.)
від відповідача Вовчук М.В. (довіреність №1441/9/10-206 від 27.08.2007р.)
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ВАТ Акціонерний банк «Укргазпромбанк»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції міста Києва по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000094320/0 від 26.03.2007р., № 0000094320/1 від 24.04.2007р., № 0000094320/2 від 05.07.2007р. та скасування висновку в акті.
У судовому засіданні позивач подав заяву якою змінив свої позовні вимоги у відповідності до яких просить суд визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000094320/0 від 26.03.2007р., № 0000094320/1 від 24.04.2007р., № 0000094320/2 від 05.07.2007 р., № 0000094320/3 від 14.09.2007р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток АБ „Укргазпромбанк", на підставі висновку, вкладеного в Акті перевірки за № 293/43-20/24262992 від 13.03.2007 р. про порушення пп. 5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", 26.03.2007 р. винесла перше податкове повідомлення-рішення № 0000094320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток банківських організацій всього у сумі 111 339,11 грн., в тому числі основний платіж - 106 037,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 301,86 грн., посилаючись на підпункт „в" пп. 4.2.2. п. 4.2. статті 4 та пп. 17.1.4. п.17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами".
04.04.2007 р. позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007р. за № 0000094320/0, яка отримана СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків 05.04.2007р.
25.04.2007 р. винесено Рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.04.2007р. за № 5375/10/25-019, яким повідомлення-рішення від 26.03.2007р. за № 0000094320/0 залишено без змін, а скаргу Голови Правління АБ «Укргазпромбанк»залишено без задоволення та визначено суму податкового зобов'язання АБ „Укргазпромбанк" всього у сумі 111 339,11 грн., в тому числі основний платіж - 106 037,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 301,86 грн.
04.05.2007 р. позивачем подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 26.03.2007р. за № 0000094320/0 та від 24.04.2007р. за № 0000094320/1, яка отримана ДПА у м. Києві по роботі з великими платниками податків 11.05.2007р.
ДПА у м. Києві рішенням 23.05.2007 р. продовжила розгляд скарги позивача до 02.07.2007р. включно.
04.07.2007 р. позивач отримав Рішення про результати розгляду скарги від 04.05.2007 р. за № 2318/10/25-114, а 09 липня 2007 року одержав податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007р. за № 0000094320/2. У Рішенні зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 26.03.2007р. за № 0000094320/0 та від 24.04.2007р. за № 0000094320/1 залишено без змін, а повторну скаргу Голови Правління АБ «Укргазпромбанк»від 04.05.2007р. № 359 залишено без задоволення. У податковому повідомленні-рішенні від 05.07.2007р. за № 0000094320/2 визначено суму податкового зобов'язання АБ «Укргазпромбанк"»всього у сумі 111 339,11 грн., в тому числі основний платіж - 106 037,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 301,86 грн.
12.07.2007 р. Позивачем була подана повторна скарга на податкове повідомлення-рішення СДШ у м. Києві. За результатами розгляду цієї скарги Державна податкова адміністрація України винесла рішення 07.09.2007 р. № 8674/6/25-0515, яким залишила без змін податкові повідомлення - рішення СДШ у м. Києві по роботі з ВПП від 26 березня 2007 року № 0000094320/0 (від 24 квітня 2007 року №0000094320/1, від 27 червня 2007 року №0000094320/2), а скаргу Позивача без задоволення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в Акті та рішеннях, є безпідставним з наступних причин. Банк не порушив Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме п.п. 5.2 ст.5 закону.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
Банком подано додаткову декларацію з податку на прибуток банківської установи за 2006 рік від 06.02.2007 № 21418. В порушення пп.5.2.2, 5.2.13. п.5.2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №334) з урахуванням вимог Порядку складання декларації з податку на прибуток банку, затвердженого Наказом ДПА України від 31.03.2003 N148 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання" в частині заповнення Додатку РЗ на прибуток податку банку. Банком було завищено валові витрати на суму 424 149грн. (по Декларації платника значення рядка 04.9 дорівнює 1 057 483 грн., а за результатами перевірки 633 334 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток за звітний період за 2006 рік на 106 037 грн.
Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього світного року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначається Законом України «Про систему оподаткування»(№1251-XII від 25.06.1991р.).
Статтею першою вищезазначеного закону визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Статтею другою Закону України «Про систему оподаткування»визначається поняття терміну податку і збору (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів під якими розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
У відповідності о положень статті 8 Закону України «Про систему оподаткування»порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Частиною третьою статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України, до яких зокрема віднесено податок на прибуток підприємств.
Статтею 17 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
У відповідності до положень статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(№509-XII від 04.12.1990 р.) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Враховуючи вищезазначені норми законів України, суд вважає що норми законів з питань оподаткування мають пріоритет над підзаконними нормативно-правовими актами з питань оподаткування та останні не повинні суперечити таким законам. Крім того, як органи державної податкової служби України так і платники податків зобов'язані керуватися саме законами України з питань оподаткування.
Підпунктом 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.
Суд вважає, що за змістом цього підпункту платнику податків надається право віднести до складу валових витрат суми у розмірі до п'яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року. При цьому законом встановлюється вимога у відповідності до якої суми у розмірі до п'яти відсотків можуть бути віднесені до складу валових витрат виключно у разі, якщо суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, перевищують два відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту. Зазначеним підпунктом не передбачено обов'язок платника податку зменшувати зазначені витрати на мінімальний розмір таких сум, тобто на два відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного року.
Іншими словами зазначеною статтею закону «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено мінімальну межу (тобто перевищення 2 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду) за наявності якої платник податків може віднести суму у розмірі до 5 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року до складу валових витрат. Тобто, якщо сума коштів буде менше ніж зазначені два відсотки право на включення до валових витрат зазначених сум у розмірі до п'яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду платник податків не отримує.
У відповідності до підпункту 4.4.1. пункту 4.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що як зміст листа Державної податкової адміністрації України від 06.06.2006 р. № 10717/7/15-0317 так і рядок один додатку Р3 наказу ДПА України «Про затвердження так і форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання»№ 148 від 31.03.2003 р. не відповідають змісту положень підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним спірних податкових повідомлень-рішень в тому числі з приводу застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000094320/0 від 26.03.2007р., № 0000094320/1 від 24.04.2007р., № 0000094320/2 від 05.07.2007 р., № 0000094320/3 від 14.09.2007р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазпромбанк»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн.. 40 (сорок) коп..
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк