Справа № 364/172/24
Провадження № 2/364/149/24
27.05.2024 , Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») код ЄДРПОУ: 43115064, місцезнаходження: 49019, вулиця Академіка Белелюбського, 54, офіс 402, місто Дніпро, район Чечелівський, № тел.: НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5, е-пошта: briteinvest@gmail.com )
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , № тел.: НОМЕР_2 , про наявність електронного кабінету не відомо)
про стягнення кредитної заборгованості,
20.03.2024 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області із зазначеним позовом, у якому зазначає, що 24.03.2023 між АТ«ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265. Відповідно до умов договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників.
Так, 04.10.2016 АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено заяву-анкету про надання банківських послуг № 318/980/011395003/16, банк відкрив боржнику рахунок з кредитною лінією, однак останній не виконує взяті на себе зобов'язання та на час відступлення права вимоги утворилася заборгованість яка складає - 84029,94 гривень, з яких: 49926,64 грн заборгованість по тілу кредита та 34103,30 грн заборгованість по відсоткам.
Згідно договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на ст. ст.512, 514, 516, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 15-16, 175-177 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» суму заборгованості за заявою -анкетою про надання банківських послуг № 318/980/011395003/16 від 04.10.2016 у розмірі заборгованості - 84029,94 гривень. Стягнути судові витрати.
03.04.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на 07.05.2024. Одночасно суд своєю ухвалою витребував від позивача письмові докази, зокрема зобов'язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача ОСОБА_1 , а саме: заяву-анкету, кредитний договір та додатки до нього які були передані позивачу за договорами факторингу (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства); договір факторингу за якими позивачу відійшло право вимоги, додаткові угоди до договору, оригінали реєстру боржників до договору факторингу; повідомлення відповідачу про перехід права вимоги до позивача; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Про відкриття провадження та витребування письмових доказів позивач належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного документу - 04.04.2024 (а.с. 104). Про час та місце розгляду справи та про відкладення розгляду повідомлялися шляхом направлення до електронного кабінету ( а.с.105,109).
Судовий розгляд справи 07.05.2024 не відбувся та був відкладений на 27.05.2024, оскільки відповідач про час та місце розгляду справи був не повідомлений, на адресу суду повернулися поштові відправлення без вручення ( а.с. 103, 111). В подальшому суд прийняв рішення повідомляти відповідача на офіційному вебпорталі « Судова влада» про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи ( а.с.108).
27.05.2024, ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 03.04.2024 та не надав оригіналів письмових ( електронних) доказів, які стосуються безпосередньо позовних вимог, а саме кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду оригінал кредитного договору, докази укладення такого договору, як це зазначено у позовній заяві, докази перерахування ( зарахування) на рахунок відповідача сум кредиту. Не надано оригіналу договору факторингу, додатки до нього та оригінал реєстру боржників до такого договору та повідомлення відповідача про переуступку права вимоги тощо.
Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних судом доказів вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог.
Одночасно слід зазначити, що позивач не повідомив та не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 03.04.2024, окрім того, відповідних клопотань чи заяв до суду не надходило. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з вимогами процесуальних кодексів, до суду подається оригінал електронного доказу, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчуваним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, що скріплюється печаткою.
Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії та паперової копії електронного документа.
Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
Відсутність зазначених документів позбавляє суд права перевірити правильність визначеної суми боргу (заборгованості) відповідача за вказаним кредитним договором та визначити дійсний розмір заборгованості за вказаним кредитним договором на дату постановлення рішення у справі, окрім того суд позбавлений можливості дослідити правомірність звернення позивача до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів в електронному кабінеті 04.04.2024 ( а.с.104).
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 27.05.2024 ухвала від 03.04.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали доказів позивачем надані не були, обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч. 1 п. 2 ст. 43 ЦПК України.
Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог, а, відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Наразі позивачем порушено вимоги ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України у контексті належності та допустимості доказів щодо договору факторингу та щодо кредитного договору
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Норма ч. 10 ст. 84 ЦПК України кореспондується з нормою п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у відповідності до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що залишення без розгляду позовної заяви свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення даного спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем оригіналів витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») код ЄДРПОУ: 43115064 до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун