П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/5693/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року (суддя Федчишена Т.Ю.., м. Одеса, повний текст рішення складений 12.04.2024) по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-
12 квітня 2024 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Казахстан, у якому просило затримати відповідачку з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов міграційного органу залишити без задоволення.
На думку апелянта, позивачем не доведено наявності умов, з якими законодавство пов'язує можливість затримання іноземця або особи без громадянства із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. При цьому апелянтка зазначила, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання щодо можливості застосування інших, менш суворих заходів відносно позивачки. Апелянтка переконана, що в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде достатнім для гарантування виконання відповідачкою обов'язків, пов'язаних із залишенням території України.
Разом з цим апеляційна скарга обґрунтована тим, що продовження строку затримання відповідачки без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже, покладає на відповідачку додаткові обов'язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.
Окремо увагу суду звернуто на те, що відповідачка не була належним чином поінформована щодо змісту процесуальних документів, які були їй вручені оскільки не були переведені на мову, якою вона володіє. Про даний факт свідчить відсутність доказів надання особі перекладача як при затриманні так і при роз'ясненні процесуальних документів, які були вручені відповідачці.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та з особливостями провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення на неї учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.04.2024 співробітниками Голосіївського управління поліції в м. Києві за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 16а, було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, 33, особу, яка назвалася громадянкою Республіки Казахстан ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У результаті проведення перевірки щодо законності перебування на території України було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Республіки Казахстан, прибула на територію України 13.03.2018, на підставі паспортного документу громадянки Республіки Казахстан для виїзду за кордон на її ім'я, серії та номеру № НОМЕР_1 , терміном дії з 06.06.2017 по 05.06.2027.
Паспортний документ на теперішній час у особи відсутній, наявна лише його копія.
Листом Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП В Одеській ОБЛАСТІ від 10.04.2024 №50/550 адресованим на ім'я начальника УКР ГУНП в Одеській області повідомлено, що станом на 10.04.2024 в обліках банків даних Генерального Секретаріату Інтерполу наявні відомості про те, що громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується правоохоронними органами Республіки Польща за вчинення злочину на території вказаної країни, передбаченого ст, 18.1, 286.1, 294.1, 267.1, 49.1, П.2, 12 (шахрайство в особливо великих розмірах) Кримінального Кодексу Республіки Польщі. За вказане правопорушення передбачена максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років. Ордер на арешт; XIV Кр 2449/17 issued on 17.10.2017.
Згідно акту приймання-передання іноземця або особи без громадянства, 10.04.2024 о 18:45 громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передано до Відділу міграційного контролю.
10.04.2024 о 19.00 ОСОБА_6 було затримано відповідно до протоколу, складеного головним спеціалістом ГУ ДМС України в Одеській області про адміністративне затримання серії №МОД 000250 на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи порушника, з'ясування обставин правопорушення.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, що виразилося у проживанні на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області 10.04.2024 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.04.2024 ПР МОД №011002.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.04.2024 серії ПН МОД №011102 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.
Вищезгадані протоколи та постанова містять запис адвоката про відмову її клієнта ОСОБА_7 від підпису складених документів у зв'язку з відсутністю перекладача з української мови на казахську.
Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 10.04.2024 №8 вирішено примусово видворити з України громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, 10 квітня 2024 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про поміщення громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою встановлення особи порушника та з'ясування обставин правопорушення.
Листом від 10.04.2024 №5100.20.2-4010/51.2-24 ГУ ДМС України в Одеській області повідомило Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Казахстан в Україні про затримання та поміщення до Миколаївського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України згідно протоколу про адміністративне затримання громадянки Казахстану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1
Посольство Казахстану попросили сприяти у проведенні ідентифікації, встановлення контакту із близькими родичами задля підтвердження факту надання, сприяння в адаптації на території країни походження, ймовірного документування свідоцтвом для повернення без плати консульського збору.
11.04.2024 головним спеціалістом Відділу міграційного контролю Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії складено Службову записку №5100.20.1/8318-24 про те, що в ході складання адміністративних матеріалів громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_8 не відповідала на поставлені питання працівників ДМС, мовчала та відмовлялась вести діалог. Після складання всіх адміністративних матеріалів та прибуття адвоката з безоплатної правової допомоги, особа заявила, що не розуміє українську мову та бажає запросити перекладача з української на казахську. Після прибуття перекладача та впродовж розмови вищевказаної громадянки з перекладачем було встановлено, що особа казахською мовою не володіє, але спілкувалась з адвокатом, з співробітниками поліції, а також співробітниками міграційної служби російською мовою, що вказує на те, що особа вільно володіє російською мовою.
Згідно акту приймання-передання іноземця або особи без громадянства, 11.04.2024 о 05:20 громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передано до Миколаївського ПТПІ.
Посилаючись на відсутність документів, які посвідчують особу громадянки Казахстану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутність документів на проживання в Україні, а також наявності підстав вважати, що ОСОБА_4 ухилитиметься від виконання рішення про примусове видворення, ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до суду з даним адміністративним позовом про затримання відповідачку з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав доведеними наявність обставин для затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянки Казахстану ОСОБА_9 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Пункт 16 частини першої статті 1 Закону визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на вїзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону)
Відповідно до частини першої статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 4 статті 30 Закону).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані статтею 289 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно частини одинадцятою статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави стверджувати, що за наявності певних обставин, як це передбачає частина перша статті 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи як, зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, відповідачка допустила порушення вимог міграційного законодавства України та станом на час розгляду справи перебуває на території України незаконно, будь-яких дій для легалізації свого перебування на території України не вчинила, документів щодо ідентифікації особи (паспорту) нею не надано, у матеріалах справи відсутні належні документи для ідентифікації особи відповідачки, на даний час у ГУ ДМС України в Одеській області відсутня інформація для встановлення її особи, яка забезпечить ідентифікацію та документування.
У суді першої інстанції позивачка відмовилася від надання будь-яких пояснень та від надання відповідей на запитання суду та учасників справи, посилаючись на необхідність попередньо поспілкуватися зі своїм адвокатом, оскільки такої можливості у неї не було, однак жодних доказів на підтвердження таких обставин нею не надано.
Наведені обставини у розрізі викладених вище наведених мотивів та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 289 КАС України дають підстави для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про затримання громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Наданий під час судового засідання Договір №112 найму житлового приміщення, укладений 15.11.2023 між власником житла та відповідачкою, наведені висновки не спростовує та жодним чином не підтверджує доводи апелянтки про відсутність у неї наміру ухилятися від виконання рішення про її примусове видворення. Встановлені під час розгляду справи обставини (відсутність у відповідачки, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа щодо її ідентифікації та дає право на виїзд з України) є належною та самостійною підставою для затримання такої особи, і приписами статті 289 КАС України іншого не передбачено.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 16.03.2023 року по справі №522/5661/22 та від 07.02.2023 року у справі №522/7918/22, оскільки обставини даної справи не є подібними, адже спірні правовідносини виникли за інших фактичних обставин.
Зокрема, предметом розгляду вказаних справ є скасування рішення ГУДМС про примусове повернення в країну походження.
Також колегія судді критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно не перекладу документів на мову, якою володіє відповідачка, оскільки 11.04.2024 головним спеціалістом Відділу міграційного контролю Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії складено Службову записку №5100.20.1/8318-24 про те, що в ході складання адміністративних матеріалів громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_8 мовчала та відмовлялась вести діалог, після прибуття на її вимогу перекладача було встановлено, що ОСОБА_8 казахською мовою не володіє.
Решта доводів і міркувань відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідачки не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, чи доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки або давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 272, 289, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.