Справа № 199/10382/23
(2/199/790/24)
іменем України
23 травня 2024 року
м. Дніпро
справа №199/10382/23
провадження № 2/199/790/24
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, -
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.12.2007 між Закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк”, правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк”, а на даний час - Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк”, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №5900619, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 73000,00 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 було передано в іпотеку позивачу домоволодіння, яке складається з: А-1 - житловий будинок загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., Б - літня кухня, Г- убиральня, Д - душ, 1-8, І, ІІ - споруди , яке розташоване на земельній ділянці площею 400 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , про що укладено договір іпотеки №5900631 від 05.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим №1577.
Право власності на зазначене домоволодіння з 21.03.2018 зареєстровано за позивачем, реєстраційний номер 1517468112101.
Проте, власником земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 , хоча фактично земельна ділянка перебуває у власності позивача, що порушує право позивача на розпорядження своїм майном.
За таких обставин, позивач АТ «ПУМБ» просив суд - визнати за АТ «ПУМБ» право власності на земельну ділянку, цілове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0397 га, кадастровий номер: 1210100000:01:375:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 11.01.2024 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надано заяву щодо розгляду справи за відсутності представника позивача, просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 , постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права, зокрема - визнання права власності.
Судом встановлено, що 05.12.2007 між Закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк”, правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк”, а на даний час - Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк”, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №5900619, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 73000,00 доларів США (а.с.15-22).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 було передано в іпотеку позивачу домоволодіння, яке складається з: А-1 - житловий будинок загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., Б - літня кухня, Г- убиральня, Д - душ, 1-8, І, ІІ - споруди , яке розташоване на земельній ділянці площею 400 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , про що укладено договір іпотеки №5900631 від 05.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. 05.12.2007 за реєстровим №1577 (а.с.22зв.-27).
Право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 з 21.03.2018 зареєстровано за АТ «Перший Український Міжнародний Банк», номер запису про право власності 25457575, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10-12).
Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Стаття 377 ЦК України встановлює, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 статті 120 Земельного кодексу України, якими передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах №6-253цс16 та № 6-2225цс16, зазначено: «За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно вимог статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об 'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об 'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості».
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). Цивільне законодавство виокремлює «складові частини речі» та «складні речі». Так, згідно зі ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об'єкти є фактичною складовою частиною земельної ділянки.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів держав власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Верховний Суд України у своїй судовій практиці сформував правову позицію щодо наявності загального принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований: «За цим принципом визначення правового режиму земель ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду, тому при застосуванні положень ст.120 ЗК в поєднанні з нормою ст. 125 цього Кодексу в набувача нерухомості право власності на земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на цій ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності».
З моменту набуття права власності на нерухоме майно, новий власник такого майна стає власником або користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться будівля.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» право власності на земельну ділянку, цілове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0397 га, кадастровий номер: 1210100000:01:375:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 23 травня 2024 року.
Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження - вулиця Андріївська, 4, м. Київ, 04070.
Відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б.Подорець