[1]
15 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 19 травня 2024 року включно,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ з ДУ "Київський слідчий
ізолятор"),
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 19 травня 2024 року включно.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, не має міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу. Крім того, як вбачається з обвинувального акту та наявних матеріалів, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Також суд, посилаючись на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 , має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, прийшов до висновку про неможливість зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на строк 60 днів, та обрати обвинуваченому інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник вважає, що вказану ухвалу було прийнято без урахування фактичних обставин справи.
Зокрема, що судом не враховано те, що допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 підтвердила, що на момент знайомства з обвинуваченим вона повідомила, що їй виповнилося повних 21 рік. Окрім того, потерпіла підтвердила, що обвинувачений перепитував у потерпілої про її і вона переконала обвинуваченого, що їй виповнилося повних 21 рік.
При цьому захисник вказує на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення потерпілій виповнилося 17 років, два місяці та сім днів та вона вже мала шестимісячну дитину - сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Потерпіла, на думку захисника, має достатньо зрілий вигляд, досягала статевої зрілості, на момент вчинення злочину мала шестимісячну дитину, а тому її вигляд міг ввести в оману стосовноїї віку. При цьому, сама потерпіла не заперечувала, що ввела обвинуваченого в оману відносно свого віку.
Апелянт, посилаючись на п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" про те, що неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації вказаних дій за частиною третьою чи четвертою статті 152 КК, якщо буде доведено, що винна особа сумлінно помилялася щодо фактичного віку потерпілої особи, вказує, при обранні, продовженні запобіжного заходу судом не взято до уваги, що і потерпіла і обвинувачений підтвердили, що обвинувачений сумлінно помилявся щодо віку потерпілої і тому обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України, після допиту потерпілої, перестало бути таким, що є достатньо обґрунтованим.
Щодо відсутності ризику впливу на потерпілу захисник вказує на те, що потерпіла повідомила суд, що обвинувачений примирився з нею та почав відшкодовувати моральну та матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. При цьому, сама потерпіла просила не застосовувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та просила випустити обвинуваченого під особисте зобов'язання, щоб обвинувачений почав працювати та швидше відшкодував в повному обсязі матеріальну та моральну шкоду.
Отже, на думку захисника, повністю надуманим є ризик стосовно того, що обвинувачений може вплинути на потерпілу. Сама потерпіла повідомила, що не боїться обвинуваченого та просить не тримати під вартою.
Окрім того, захисник вказує на те, потерпіла на даний час є повнолітньою особою, має сама дитину віком двох років і суд взагалі не з'ясовував у неї чи вимагає вона притягнути до відповідальності обвинуваченого, враховуючи, що вона повідомила суду, що отримала частину коштів матеріальної та моральної шкоди і просить не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також, захисник звертає увагу на суду на відсутність ризику впливу на свідків, оскільки в судовому засіданні залишилось двоє не допитаних свідків, один з яких є чинним працівником поліції, на якого обвинувачений навряд чи може вплинути, а другий - жінка, яку не змогли відшукати та у разі не встановлення місця перебування вказаного свідка прокурор зазначив, що відмовиться від даного свідка.
Всі інші свідки вже допитані.
Таким чином, апелянт вважає, що судом не враховано зменшення ризиків, при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, а також не враховано, що обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України не є достатньо обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд врахував обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України
Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, не має міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу.
Також судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а тому обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого.
Доводи захисника про те, що судом не враховано зменшення ризиків впливу на потерпілу та свідків, оскільки потерпіла та майже всі свідки вже допитані, є безпідставними, оскільки судовий розгляд триває, а тому немає підстав вважати, що у суду не виникне необхідності додаткового допиту потерпілої або свідків, в тому числі і ще й не допитаних свідків.
Посилання захисника на надуманість ризику впливу на потерпілу не може бути взятим до уваги, позаяк не встановлено мотиви, якими керувалась потерпіла, яка підтримала в судовому засіданні позицію обвинуваченого і захисника про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Доводи захисника про те, що суд не з'ясовував у потерпілої чи вимагає вона притягнути до відповідальності обвинуваченого, враховуючи, що вона отримала частину коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і просила не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, є неспроможними, оскільки вказані обставини не нівелюють ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також є неспроможними доводи захисника про те, що, з огляду на показання потерпілої, її вигляду, наявності у неї дитини тощо, обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України є не достатньо обґрунтованим, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення, і яким суд надасть оцінку під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, про що також зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Стосовно ризику впливу на свідків, то такий ризик існує до закінчення дослідження обставин кримінального провадження, допоки свідки не допитані в судовому засіданні.
Отже, доводи апеляційної скарги про зменшення ризиків та підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу є безпідставними.
З оскаржуваного судового рішення убачається, що суд розглядав питання про можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави і прийшов до висновку, що до обвинуваченого не може бути застосований такий запобіжний захід, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , не убачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 19 травня 2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №761/28457/22
Провадження №11-кп/824/3445/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11
Доповідач ОСОБА_1