справа № 936/556/24
Провадження № 2-а/936/12/2024
22.05.2024 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Пелиха О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у адміністративну справу за адміністративним позовом Воловецького відділу ГУ ДМС у Закарпатській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців,
До Воловецького районного суду звернувся Воловецький відділ ГУ ДМС у Закарпатській області із адміністративним позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.05.2024 року під час проведення операції «Мігрант» працівниками Воловецького відділу ГУ ДМС у Закарпатській області спільно з працівниками відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області виявлено іноземного громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебував на території смт. Воловець Мукачівського району в готелі «Надія». При перевірці документів вище вказаний громадянин оригіналів документів не надав, наявна була лише копія паспорта громадянина Азербайжану. Тобто, оригінали документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.
Позивач вказує, що відповідач вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме свідомо тривалий час порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач самостійно не покине територію України, враховуючи те що, у нього відсутні документи на право перетину кордону, та кошти для виїзду за межі держави. З огляду на викладене, позивач вважає, що наведені обставини є підставою для затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
У судове засідання представник позивача в особі начальника відділу ГУДМС у Закарпатській області Кінч О.Ю., не зявився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач - громадянин Азербайджану ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте надав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо його примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд розглянув справу по суті на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, 21.05.2024 року під час проведення операції «Мігрант» працівниками Воловецького відділу ГУ ДМС у Закарпатській області спільно з працівниками відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області виявлено іноземного громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебував на території смт. Воловець Мукачівського району в готелі «Надія». При перевірці документів вище вказаний громадянин оригіналів документів не надав, наявна була лише копія паспорта громадянина Азербайжану.
Із матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки законності перебування відповідача на території України встановлено, що громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 27.04.2021 року через КПП «Бориспіль». У подальшому проживав у м. Черкаси, а згодом переїхав до м. Дніпро.
06.12.2022 за перевищення дозволеного терміну перебування на території України відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності Індустріальним відділом у м. Дніпрі ГУДМС України в Дніпропетровській області за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено відповідно адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн.
У цей же день, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Індустріальним відділом у м. Дніпрі ГУДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно гр. Азербайджану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та роз'яснено відповідачу про зобов'язання покинути територію України у термін до 05.01.2023 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. У вказаний строк територію України відповідач не покинув.
Під час перебування на території України до підрозділів ДМС України в Закарпатській області щодо продовження термінів перебування на території України відповідач не звертався. З заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземець не звертався. Таким чином, підстав для подальшого перебування в Україні в останнього немає та знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства. Відповідач після ухилення від виконання рішення про примусове повернення змінює місце свого перебування з Дніпропетровської області на Закарпатську, що свідчить про свідоме не виконання рішення про примусове повернення.
У зв'язку з встановленням не виконаного рішення про примусове повернення, Воловецьким відділом ГУ ДМС у Закарпатській області, відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 21 травня 2024 року прийнято рішення про примусове видворення відповідача.
Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 21 розділу зазначеного Закону, в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України.
Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України. Цією ж статтею Закону зазначено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не має законного джерела існування на території України, що є прямим порушення вищевказаної імперативної норми Закону.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Відповідно до імперативних приписів статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно вимог передбачених частинами третьою та четвертою статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У відповідності до абзацу четвертого пункту 3 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України «місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;».
Частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, свідомо тривалий час порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач самостійно не покине територію України, враховуючи відсутність у відповідача документів, які посвідчують особу/ дають право на перебування на території України, суд приходить до висновку, що позов про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, є обґрунтований та підлягає до задоволення.
Згідно з ч. ч. 11, 13 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Керуючись ст.ст. 12, 241, 244, 246, 289 КАС України, ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,
Адміністративний позов Воловецького відділу ГУ ДМС у Закарпатській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців - задовольнити.
Затримати громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), 22.09.1977 року нароження з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Суддя Пелих О.О.