справа № 936/375/24
Провадження № 2/936/112/2024
14.05.2024 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Воловець цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення малолітньої дитини на утриманні та вихованні батька та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки й піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
02.04.2024 р. до Воловецького районного суду Закарпатської області звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення малолітнього сина на утриманні та вихованні батька, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 23 січня 2021 року. Від даного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, оскільки спільне життя з відповідачем не склалося з різних причин, сім'я фактично розпалась, подружжя припинили шлюбно-сімейні відносини та збереження сім'ї суперечить інтересам сторін. Зазначає, що станом на сьогодні, фактичні сімейні відносини між ними припинені, спільного господарства вони не ведуть протягом більше ніж півтора роки. Також, посилається на те, що дитина прихильна до батька, проживає наразі з ним, він займається її вихованням, син перебуває на його повному утриманні. На підставі вищезазначеного, просить суд шлюб між ними розірвати, малолітнього сина залишити на вихованні та утриманні батька та після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
17.04.2024 року на адресу суду відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, у якій просить суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Посилається на те, що після народження сина ОСОБА_5 , відносини між сторонами погіршились, ОСОБА_1 не бажає турбуватись про дитину та займатись нею, відмовлялась навіть її годувати та доглядати за нею. Стверджує, що він як батько зі свого боку піклується про сина, сам займається йото утриманням і вихованням, слідкує за його здоров'ям і нормальним розвитком. Постійні сварки та відсутність взаєморозуміння призвели до втрати навіть почуття поваги одне до одного, внаслідок чого більше як півтора роки фактичні сімейні відносини та ведення спільного господарства між сторонами припинились. Мати дитини ОСОБА_1 не брала, не бере й, з її слів, не буде брати участі в утриманні та вихованні дитини. Такі дії свідчать про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків та порушення ст. 180 Сімейного кодексу України, якою визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 08.05.2024 р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення малолітнього сина на утриманні та вихованні батька.
Позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, відповідно до якої первісний позов підтримала, просила його задовольнити, щодо зустрічного позову не заперечує, справу просила розглянути без її участі. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що вона не може і не бажає спілкуватись із сином та займатися його утриманням і вихованням. Вважає, що батько дитини може самостійно утримувати їхнього сина.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте від його представника надійшла до суду заява про розгляд справи без їхньої участі. У заяві також вказано, що ОСОБА_2 не заперечує щодо розірвання шлюбу між сторонами та залишення малолітнього сина на його утриманні та вихованні, зустрічний позов підтримує в повному обсязі.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився, проте подав суду висновок комісії з питань захисту прав дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами укладено шлюб 23 січня 2021 року зареєстрований Воловецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 5, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.01.2021. Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), який проживає з батьком, він займається його вихованням, син перебуває на повному утриманні батька.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Сторони не змогли створити міцної сім'ї, сімейне життя у них не склалося, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, їх шлюб існує лише формально, а тому із огляду на наведене, суд вважає, що причини, які спонукали позивачку за первісним позовом наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими і це суперечило б інтересам сторін.
Статтею 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати та після розірвання шлюбу прізвище позивачці за первісним позовом за її вибором слід залишити « ОСОБА_4 ».
Крім того, позивачка за первісним позовом одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просить суд залишити дитину на утриманні й вихованні батька.
Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно з ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного Кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Вирішуючи позовну вимогу за первісним позовом про залишення малолітньої дитини на утриманні та вихованні батька після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18, «за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу».
Тобто, лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, навпаки судом встановлено, що сторони погодили, що малолітня дитина залишиться із батьком, в той час коли сторони мають різні зареєстровані місця проживання. Більш того, ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій не заперечувала проти залишення дитини разом з батьком Також в цій заяві остання підтверджує, що дитина перебуває на утриманні й вихованні батька та є прихильною до нього.
У зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку, що малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 слід залишити на утриманні й вихованні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо зустрічного позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей.
Згідно з приписами пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Із висновку органу опіки та піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Воловецької селищної ради від 17.04.2024 р. № 705 про доцільність позбавлення батьківських прав, вбачається що згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 23.01.2023 року про шлюб у подружжя ОСОБА_4 народився один спільний син ОСОБА_3 22.02.2021 року, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
З довідки від 12.04.2024 року № 12/02/14 Воловецького закладу дошкільної освіти № 4 відомо, що малолітній ОСОБА_5 з 14.03.2023 року зарахований в даний заклад, а також що мати ОСОБА_1 не приймає участі у батьківських зборах, не спілкується з вихователем, не цікавиться успіхами свого сина, дитину в садок приводить та відводить бабуся ОСОБА_6 , яка в основному займається вихованням та доглядом за дитиною. Також в довідці вказано, що батько ОСОБА_2 на час несення військової служби в Збройних силах України цікавиться успіхами сина, під час відпустки відвідує батьківські збори, брав участь у проведенні Новорічного свята, яке проводилося в дошкільному закладі.
З довідки від 12.04.2024 року № 140 КНП ЦПМСД Воловецької селищної ради відомо, що мати не зверталася до сімейного лікаря щодо стану здоров'я дитини не зверталася, всі необхідні профілактичні щеплення та огляд здійснює бабуся ОСОБА_6 .
Згідно акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_6 від 15.04.2024 року за місцем реєстрації та проживання малолітньої дитини відомо, що будинок в якому бабуся та дідусь проживають з внуком належить діду ОСОБА_7 . В будинку санітарно-побутові умови добрі. Забезпечені всі необхідні умови для утримання, проживання та виховання дитини. Зі слів баби та діда на час несення військової служби батька вихованням та доглядом за дитиною займаються вони, а батько надсилає кошти для утримання свого сина. Мати не цікавиться, не утримує, не доглядає дитину.
Крім того, у висновку, зазначено, що із свідчень від родичів та сусідів мати ОСОБА_1 дуже рідко контактує з дитиною. З наданої характеристики Воловецької селищної ради від 16.04.2024 року №516 на ОСОБА_1 , вона характеризується посередньо, тимчасово не працює, відсутній постійний вид доходу, постійного місця проживання немає. Також вказано, що ОСОБА_1 в березні цього року подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Крім того, мати ОСОБА_1 не реагувала на контакт із Службою у справах дітей. На час обстеження за місцем реєстрації АДРЕСА_1 матері не виявлено. На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Воловецької селищної ради мати не з'явилася, але була повідомлені в телефонному режимі. Батько надав заяву про розгляд даного питання без його участі.
Із огляду на зазначене, орган опіки та піклування вважає, що позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним та відповідає інтересам дитини.
Аналізуючи всі докази по справі, суд вбачає, що мама дитини ухиляється від виконання своїх обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не спілкується з дитиною; не цікавився станом її здоров'я, не надає жодної матеріальної допомоги на лікування; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ухилення ОСОБА_1 від виховання дитини і свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками є доведеним, а відтак з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявлений зустрічний позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню.
Вимоги про відшкодування судових витрат сторонами по справі не заявлено.
Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення малолітньої дитини на утриманні та вихованні батька - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 23.01.2021 року Воловецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відповідний актовий запис № 5, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_4 ».
Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити на утриманні й вихованні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки й піклування Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення суду виготовлено 20.05.2024 р.
Суддя Пелих О.О.