(ЗАОЧНЕ)
справа № 936/118/24
Провадження № 2/936/61/2024
17.05.2024 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелиха О.О., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в смт. Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди,
До Воловецького районного суду Закарпатської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 із вищезазначеним позовом. Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_3 в період з 31 травня по 02 червня 2023 року заподіяв ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 48 300,00 гривень внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, 31 травня 2023 року, близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_3 в приміщенні кафе «Мопад», розташованого по АДРЕСА_1 умисно таємно викрав у ОСОБА_2 , серед іншого, належну останньому платіжну картку «Для виплат» емітовану AT «КБ «Приватбанк» та заволодів інформацією про PIN код до неї. В подальшому відповідач, особисто та з залученням третіх осіб, скористався вказаною платіжною карткою для розрахунку за придбані товари й продукцію в різних торгівельних закладах на загальну суму 16 400,00 грн. Також відповідач з використанням належної позивачу платіжної картки отримав з банкомату готівкові кошти в національній валюті в загальній сумі 31 900,00 грн. Вказаними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 48 300,00 грн. Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за вказаними вище фактами він частково відшкодував матеріальну шкоду позивачу, повернувши йому суму 14 000,00 грн. Відтак залишок невідшкодованої матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 позивачу склав 34 300,00 грн. Зазначені вище обставини підтверджуються вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2023 року в справі № 303/6645/23, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначено відповідне покарання. В рамках кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_2 не заявляв, залишок матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 34 300,00 гривень йому не відшкодовано. На підставі зазначеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 суму шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 68 300,00 гривень в тому числі: 34 300,00 грн. матеріальної шкоди та 34 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, яку обґрунтовує порушенням права власності позивача та душевними стражданнями внаслідок вчиненого щодо ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також вирішити питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак від його представника надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подавав.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1 п. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзиву на позов і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в період з 31 травня по 02 червня 2023 року заподіяв ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 48 300,00 гривень внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, 31 травня 2023 року, близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_3 в приміщенні кафе «Мопад», розташованого по АДРЕСА_1 умисно таємно викрав у ОСОБА_2 , серед іншого, належну останньому платіжну картку «Для виплат» емітовану AT «КБ «Приватбанк» та заволодів інформацією про PIN код до неї. В подальшому відповідач, особисто та з залученням третіх осіб, скористався вказаною платіжною карткою для розрахунку за придбані товари й продукцію в різних торгівельних закладах на загальну суму 16 400,00 грн. Також відповідач з використанням належної позивачу платіжної картки отримав з банкомату готівкові кошти в національній валюті в загальній сумі 31 900 грн. Вказаними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 48 300,00 грн. Наведені обставини стверджується вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2023 року №303/6645/23, що набрав законної сили 10.11.2023 р.
Зі змісту вказаного вироку суду, вбачається, що під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за вказаними вище фактами, останній частково відшкодував матеріальну шкоду позивачу, повернувши йому суму 14 000,00 грн. Відтак залишок невідшкодованої матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 складає 34 300,00 грн.
Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України. Цивільний позов ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження не заявляв.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Суд погоджується з наведеними стороною позивача доказами на підтвердження заподіяння ОСОБА_2 відповідачем шкоди, внаслідок злочинних дій, а також обставин, при яких така шкода була заподіяна. А, отже, залишок невідшкодованої матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем позивачу в розмірі 34 300,00 гривень є доведеним та підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд констатує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Матеріалами справи з'ясовано, що викрадення в ОСОБА_2 грошових коштів порушило його право власності оскільки позбавило останнього можливості скористатися ними для власних потреб. Зазначена сума коштів є дуже значною для позивача, а її викрадення спричинило сильні душевні хвилювання, оскільки тривалий час позивач був позбавлений засобів для існування. Він не міг придбати собі продукти харчування й інші предмети першої необхідності. Також внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 позивач був позбавлений можливості задовольняти виникаючі споживчі потреби. ОСОБА_2 був змушений вживати додаткових заходів для організації свого життя. Відтак вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 спричинило останньому сильні душевні страждання, тобто заподіяло моральну шкоду.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «... моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності».
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до пункту 10 вказаної Постанови при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Враховуючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 , позивач зазнав сильних душевних страждань, які полягають в переживаннях внаслідок вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також порушенні права власності, так як викрадення грошових коштів, належних ОСОБА_2 , позбавило його можливості користуватися ними для власних потреб протягом тривалого часу, та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена сума відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 34 000 гривень 00 копійок є обґрунтованою і зможе компенсувати позивачу душевні переживання внаслідок вчиненого щодо нього кримінального правопорушення та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_2 , надано: договір-доручення про надання правової допомоги від 12.01.2024 р. укладеного між адвокатом Повідайчиком О.І. та ОСОБА_2 , додаткова угода до договору-доручення про надання правової допомоги від 12.01.2024 р.,у якій сторони погодили, що гонорар адвоката складає 1 420,00 грн. за 1 год. фактичної роботи адвоката з метою виконання доручення клієнта, в тому числі: інтерв'ювання клієнта, ознайомлення із матеріалами справи, вивчення судової практики, підготовка та узгодження правових позицій, підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях та інше; акт прийняття-здавання наданих послуг від 12.04.2024 р. згідно договору-доручення про надання правової допомоги на суму 12 780,00 гривень.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом Повідайчик О.І. надано наступні послуги ОСОБА_2 , а саме : 1) інтерв'ювання клієнта, вивчення документів вартістю 4260,00 грн; 2) обрання можливих ліній захисту прав і законних інтересів, оцінка перспектив, узгодження позицій з клієнтом вартістю 2840,00 грн; 3) підготовка і оформлення позовної заяви вартістю 5680,00 грн. Всього разом 12 780,00 гривень.
Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом Повідайчик О.І. послуг, а також подані документи, суд приходить до висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Враховуючи викладене, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Повідайчик О.І., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 780,00 гривень є достатніми та співмірними.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 гривень на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 141, 247, 263-265, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 34 300 (тридцять чотири тисячі триста гривень) 00 копійок; моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, а всього - 68 300,00 грн (шістдесят вісім тисяч триста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом для його перегляду і апеляційного оскарження, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя Пелих О.О.