справа № 936/142/24
Провадження № 2-а/936/4/2024
22.05.2024 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Пелиха О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 4 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Шаленик Вікторії Василівни, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року,
05.02.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Шаленик В.В. за серією ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень, за те, що 01.02.2024 року о 12 годині 25 хвилин в с. Сусково, дорога М-06,754 км, він керуючи автомобілем транспортним засобом рухався зі швидкістю 75 км/год., чим перевищив обмеження швидкості руху на 25 км/год., а також керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування (посвідчення водія НОМЕР_1 ), чим порушив п.2.1.а. ПДР України. Стверджує, що зазначена постанова була винесена із порушеннями ст. ст. 268, 278, 279, 280 КУпАП. Також, позивач зазначав, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, оскільки про те, що він був позбавлений права керування транспортними засобами, він не знав, тому що оскаржував рішення винесене щодо нього судом першої інстанції до апеляційного суду, і посвідчення водія у нього наявне та не вилучалось. Зазначену постанову вважає протиправною та винесеною за відсутності складу (події) порушення. На підставі наведеного, просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, за серією ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач, інспектор 2 взводу 4 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, проте надав до суду відзив, у якому посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з підстав та мотивів наведених у такому відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд розглянув справу по суті на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 01.02.2024 року інспектором 2 взводу 4 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 20 400 гривень за те, що він 01.02.2024 року о 12 годині 25 хвилин в с. Сусково, дорога М-06,754 км, він керуючи автомобілем транспортним засобом рухався зі швидкістю 75 км/год., чим перевищив обмеження швидко руху на 25 км/год., а також керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування (посвідчення водія НОМЕР_1 ), чим порушив п.2.1. а. ПДР.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності з ч.2 статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Зі змісту ч. 2 і 4 ст. 258 КУпАП слідує, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції - протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом встановлено, що порушення п.2.1(а) ПДР України у вказаному випадку не було допущено ОСОБА_1 , оскільки останній мав при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Положеннями ч.3 ст. 35 «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Виключений перелік підстав за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб передбачено ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
З оскаржуваної постанови за серією ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року вбачається, що транспортний засіб позивача було зупинено з підстав порушення ним вимог п. 2.1.а Правил дорожнього руху (керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування).
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).
Так, зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 р., не відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки вона містить лише описання адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, у ній не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та відсутня доказова база щодо звинувачення позивача ОСОБА_1 .
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд констатує, що відповідно до ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, необхідно з'ясувати чи позбавлено особу права керувати транспортними засобами, тобто встановити факт набрання законної сили рішенням, яким позбавлено права керування транспортними засобами, наявність події правопорушення доводиться шляхом набрання законної сили рішенням, яким особу позбавлено право керування транспортними засобами.
Згідно довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики від 16.02.2024 р., зазначено, що постановою Воловецького районного суду Закарпатської області у справі № 936/349/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, можу бути поновлено органом / посадовою особою/, правомочним розглядати цю скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Із письмових пояснень позивача ОСОБА_1 , вбачається, що ним було подано апеляційну скаргу на вказану постанову до Закарпатського апеляційного суду. Позивач стверджує у заяві, що він зателефонував до секретаріату апеляційного суду, де йому повідомили, що, постанова Воловецького районного суду Закарпатської області якою було позбавлено його права керування транспортним засобом не набрала законної сили. Позивач визнає факт, що у вказаному місці і часі він дійсно керував автомобілем, водночас за його твердженнями зясовано, що він не був обізнаний про існування постанови суду апеляційної інстанції, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами. Про цю постанову він дізнався саме від інспектора поліції. Водночас, участі в судовому засіданні під час розгляд справи у суді апеляційної інстанції він не брав та не був обізнаний щодо позбавлення права керування транспортними засобами, посвідчення водія від нього не вилучалось.
Згідно ч.1 ст. 317 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджено Постановою КМУ від 08.05.1993 року № 34 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_1 видано посвідчення водія ОСОБА_1 , термін дії до 31.07.2051 р., копія якого міститься у матеріалах справи.
Обов'язковим елементом суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, є умисел.
За змістом ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Із матеріалів справи встановлено, що після складання на позивача в 2022 році поліцейськими протоколу за ст.130 КУпАП, посвідчення водія у нього не вилучалось. В застосунку «Дія» посвідчення водія не анульовано. Також у цьому застосунку він перевіряв інформацію щодо можливого існування штрафів, однак така інформація була там відсутня.
На переконання суду сама по собі наявність в базі даних ІПНП певної інформації не дає підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, адже ця інформація потребувала додаткової перевірки, а посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обов'язково має дотримуватися положень ст.ст.245, 280 КУпАП, що 01.02.2024 р. було зроблено відповідачем не в повному обсязі.
Усі сумніви принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, мали б тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
У вказаному випадку з огляду на відсутність суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, інспектор встановивши той факт, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами і не спростувавши доказами пояснення останнього, на переконання суду, мав би виконати вимоги ст.317 КУпАП, а також відсторонити його від керування транспортним засобом, без винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Зокрема, ч.2 даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не доведено правомірності складання ним постанови щодо позивача ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП. Вмісті із цим, суд оцінивши докази у справі вважає доведеною вину ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом із перевищенням швидкості руху.
Враховуючи, що оскаржувана постанова не містить прийнятого посадовою особою рішення відносно перевищення водієм ОСОБА_1 швидкості руху, суд вважає за доцільне надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу, для виконання вимог статті 245 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 139, 205, 241-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 4 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Шаленик Вікторії Василівни, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року, - задовольнити частково.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1352184 від 01.02.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 гривень визнати незаконною, а справу про адміністративне правопорушення а справу надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), структурним підрозділом якого є Управління патрульної поліції у Закарпатській області, на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Пелих О.О.