«21» травня 2024 року
м. Харків
справа № 643/4973/23
провадження № 22ц/818/2066/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , представниця заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року в складі судді Довготько Т.М., за участю присяжних Косміної О.Л., ОСОБА_4 ,
У червні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.
Заява мотивована тим, що він є рідним братом ОСОБА_3 та є єдиним близьким родичем, який піклується про нього. Їх батьки померли. Мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначив, що ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням та є інвалідом другої групи з черговим переоглядом 01 червня 2026 року. Внаслідок свого захворювання ОСОБА_3 обмежений в самообслуговуванні, здатності самостійного пересування, орієнтації, спілкування, та контрою поведінки, постійно потребує контролю та опіки. В довідці МСЕК зазначено рекомендації щодо відновлення працездатності - стаціонарне лікування в ПНД №3.
Просив визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та встановити над ним опіку. Відповідно до частини 6 статті 300 ЦПК України встановити строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною 2 роки; призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатним; встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном; до призначення опікуна недієздатному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради обов'язки зі здійснення опіки над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлено у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили; судові витрати віднесено на рахунок держави.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради подали апеляційній скарги, в яких ОСОБА_1 просив рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, заяву задовольнити, призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради просив рішення в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуна скасувати, ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув увагу на те, що він перебуває у родинних відносинах із недієздатним ОСОБА_3 , працює, має стабільний дохід, медичних протипоказань про призначення його опікуном не має, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Зазначив, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради проти призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 також не заперечував. На теперішній час він єдина особа, яка виявляє бажання бути призначеною судом опікуном недієздатного ОСОБА_3 . Вважав, що введення військового стану на території України жодним чином не обмежує його право на його недієздатним братом ОСОБА_3 , який потребує забезпечення особистих немайнових і майнових прав, постійної опіки та допомоги при здійсненні ним своїх прав та виконанні обов'язків.
Апеляційна скарга органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Так, не врахував того, що чинне законодавство не містить обов'язку органу опіки та піклування доводити та мотивувати чому саме особа, яка виявила бажання бути опікуном над недієздатною особою, може бути призначена опікуном. На орган опіки та піклування покладається лише обов'язок перевірки відповідності такої особи у разі її звернення до органу опіки та піклування вимогам чинного законодавства, яким не встановлено обмежень щодо призначення опікунами осіб чоловічої статі призовного віку навіть у період дії воєнного стану. Зазначив, що судом не враховано, що заявник є єдиним родичем ОСОБА_3 , хто протягом тривалого часу фактично опікується братом та виявив бажання бути опікуном над своїм братом, оскільки інших родичів у ОСОБА_3 немає. Вказав, що чинне законодавство не містить заборони бути опікуном працевлаштованим особам. Навпаки наявність доходу приятиме нормальному життєзабезпеченню недієздатної особи. Посилався на те, що призначення опікуна є нерозривним з процесом визнання фізичної особи недієздатною. Покладення на орган опіки та піклування обов'язків зі здійснення опіки над ОСОБА_3 на практиці є майже неможливою, а за умови наявності особи, яка виявила бажання бути опікуном і вже фактично виконує функції опікуна та відповідає вимогам, що висуваються до потенційних опікунів, не є належним способом захисту ані недієздатної особи, ані заявника, який звернувся до суду із відповідною заявою, бажаючи офіційно оформити та юридично закріпити відносини, з приводу яких він звернувся до суду.
Відзивів на апеляційні скарги від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що ОСОБА_1 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради оскаржують рішення суду лише в частині відмовлених вимог, а саме відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном та покладення на орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради обов'язків зі здійснення опіки над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,тому судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. 21 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. В ній вона зазначила, що апеляційну скаргу підтримує. Просила не розглядати її клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради необхідно задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що оскільки орган опіки та піклування не перевірив взаємини між ОСОБА_1 і його рідним братом та можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна у зв'язку із зайнятістю на роботі, в задоволенні заяви в цій частині необхідно відмовити.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами. Їхніми батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.5-6).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7-9).
ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-15).
Із копії довідки МСЕК серії 12 ААВ № 701092 від 01 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом ІІ групи з 01 червня 2023 року, інвалідність встановлена на строк до 01 липня 2026 року (а.с.4).
Як вбачається з довідки Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», ОСОБА_3 перебуває на стаціонарному лікуванні в 4 п/в Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3з 02 травня 2023 року по теперішній час (а.с.3).
Із висновку судово-психіатричного експерта № 385 від 27 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі шизофренії параноїдної та відповідно до свого психічного стану, нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.75-78).
За поданням від 29 лютого 2024 року №Т-1-5/0/185-24.08.31-27/0/802-24 адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради опікунська рада вважає доцільним призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання його недієздатним за рішенням суду (а.с.128-129).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Частиною першою статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами. Їхні батьки померли. ОСОБА_3 не має інших близьких родичів окрім рідного брата заявника ОСОБА_1 .
На теперішній час ОСОБА_3 виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі шизофренії параноїдної та відповідно до свого психічного стану нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки.
Звертаючись із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення опікуна, ОСОБА_1 наголошував, що його рідний брат в силу фізичного стану не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Заявник стверджував, що він як брат вже на час звернення з заявою до суду опікувався братом та забезпечував йому належні умови проживання та догляд, оскільки інших родичів він не має.
Колегія суддів виходить із того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов'язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.
Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров'я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов'язки, що й було виконано органом опіки у даній справі.
Як вбачається з подання від 29 лютого 2024 року №Т-1-5/0/185-24.08.31-27/0/802-24 адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради опікунська рада вважає доцільним призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання його недієздатним за рішенням суду.
До такого висновку орган опіки та піклування дійшов після з'ясування обставин та встановлення, що заявник ОСОБА_1 може виконувати обов'язки опікуна відносно свого брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також з матеріалів справи вбачається, що між братами склались довірчі стосунки. Т ОСОБА_8 в судовому засіданні в суді першої інстанції підтримав вимоги заяви та просив задовольнити.
Отже ОСОБА_1 , що надав згоду на призначення опікуном, є близькою особою, братом ОСОБА_3 та має можливість виконувати опікунські обов'язки. Перешкод, зазначених у статті 64 ЦК України, для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 не встановлено. Можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення його опікуном. Подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 мотивоване, викладене з урахуванням інтересів ОСОБА_3 .
Не є коректним висновок суду першої інстанції щодо того, що призначення опікуном ОСОБА_1 є способом ухилення ОСОБА_1 від мобілізації, адже обов'язок оборони незалежності та територіальної цілісності України не є єдиним конституційним обов'язком громадянина України й не має переваг перед іншими конституційними обов'язками. Бажання заявника бути опікуном є однією із визначених законом вимог для призначення особи опікуном. Введення військового стану в країні не зупинило дію актів Цивільного законодавства, що визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуна недієздатній особі, його рідного брата, який є чоловіком призивного віку.
Звернення ОСОБА_1 викликано об'єктивною необхідністю догляду за недієздатним братом як єдиного близького родича, що залишився живим та може забезпечити брату належний догляд.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції наведеного вище не врахував, не дослідив і не надав належної оцінки поданим доказам, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, судова колегія вважає за необхідне рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та задовольнити заяву в цій частині, призначивши ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 .
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційні скарги задоволено, тому судовий збір за їх подання, а саме ОСОБА_1 в розмірі 805,20 грн та органом опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради в розмірі 805,20 грн підлягає компенсуванню їм за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради - задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року в оскаржуваній частині, в частині відмови у призначенні опікуном та покладення на орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради обов'язків зі здійснення опіки до призначення опікуна недієздатному - скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3 в частині призначення опікуна - задовольнити.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном над рідним братом, недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.
Компенсувати ОСОБА_1 та органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради по 805, 20 грн судового збору за подання апеляційних скарг кожному за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.