Іменем України
21 травня 2024 року
м. Харків
справа № 615/2162/23
провадження № 22-ц/818/2141/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року, постановлене під головуванням судді Левченка А.М.,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Покладено на орган опіки та піклування Валківської міської ради обов'язок контролю щодо виконання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїх батьківських обов'язків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не надав належної і вмотивованої оцінки аргументам та доказам наданих позивачем та висновку Органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не сплачував аліменти на утримання сина та має заборгованість у розмірі понад 200 000,00 грн. Вказує, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про здоров'я, фізичний, духовний, матеріальний стан дитини, не цікавиться його життям, не відвідує дитину вдома в школі. Вважає, що позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні сина, нехтує батьківськими обов'язками. Також позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у збільшенні розміру аліментів на дитину, оскільки додаткові витрати на дитину визначені у позовній заяві обумовлювались розвитком здібностей дитини та відповідними віковими змінами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення розміру стягуваних аліментів позивачка мотивувала тим, що аліменти з відповідача були стягнуті в 2010 році, за цей час погіршилося її матеріальне становище, що є наслідком, як воєнного стану в країні так і необхідністю утримувати самостійно дитину протягом 14 років, вказані обставини лише самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів. Стороною позивача не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їх дитини, і що є підставою для збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для такого збільшення. Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення стосунків з сином, а також те, що позивач не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків та його винної поведінки, тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав, та доцільність вжиття якого позивачка та орган опіки та піклування належно не аргументували.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 12 від 10 вересня 2009 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано 11 серпня 2010 року, актовий запис за № 69.
Відповідно до витягу № 03.03-50/190 від 02 серпня 2023 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 13 березня 2023 року, що також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2023/002172791 від 13 березня 2023 року, № 2023/002173837 від 13 березня 2023 року.
За характеристикою учня 9 класу Високопільського ліцею Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_3 за підписом директора та класного керівника від 02 серпня 2023 року № 01-24/169, дитина навчається у ліцеї з 2015 року з 1 класу. Проживає разом із матір'ю та вітчимом ОСОБА_6 , які утримують та виховують сина, активно цікавляться його справами. Батько ОСОБА_2 у житті та навчанні сина участі не приймає. Батьківські збори не відвідує. У підготовці позакласних заходів допомоги не надавав. Поведінкою, навчанням та успіхами сина не цікавиться.
З копії виконавчого листа виданого Валківським районним судом Харківської області 10 серпня 2010 року вбачається, що відповідно до рішення Валківського районного суду Харківської області від 30.06.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менш 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 травня 2010 року, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного головним державним виконавцем Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції№ 40843762/23 від 02 жовтня 2023 року вбачається, що за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого листа № 2-442/10 від 10 серпня 2010 року виданого Валківським районним судом Харківської області, розмір заборгованості (боржник ОСОБА_2 ) по аліментам станом на 01 жовтня 2023 року складає 243262,55 грн.
З інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.10.2018 року по 30.09.2023 року наданого ГУ ДПС у Харківській області (№ 2668/5/20-40-12-03-09 від 07.02.2024) вбачається, що ОСОБА_2 працевлаштований та отримує доходи.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 04-33/5717 від 29 листопада 2023 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також з висновку вбачається, що під час бесіди з неповнолітнім ОСОБА_3 встановлено, що хлопчик взагалі не пам'ятає батька, жодного разу його не бачив, участі в житті дитини не приймає. Вихованням, навчанням, лікуванням дитини займається мати та вітчим, якого ОСОБА_7 називає батьком. Хлопчик знає, що мати звернулася з позовом до суду про позбавлення батьківських прав біологічного батька відносно нього та підтримує її в цьому. В подальшому хотів би змінити прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
З інформації старости Високопільського старостинського округу відомо, що ОСОБА_2 з 22 грудня 2003 року по 26 липня 2018 року був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 з 22 грудня 2003 року, знятий з реєстрації 26 липня 2018 року у зв'язку з вибуттям до м. Миргород Полтавської області. На території села Високопілля з'являвся дуже рідко, до старостату не звертався. Зі слів сусідів до неповнолітнього сина не приїжджає, не спілкується з ним та не приймає участі у його вихованні.
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем, після реєстрації проживали однією сім'єю 3 місяці. ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_3 . З пологового будинку відповідач сина не забирав, за перший рік життя дитини приїздив декілька разів. 11 серпня 2010 року шлюб було розірвано. На підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2010 року з відповідача було стягнуто аліменти, які останній сплачував 3 рази протягом першого року. За всі роки відповідач не приїздив до дитини та не спілкувався з нею, син його не знає. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не цікавиться її життям, не відвідує та не відвідував її ані вдома, ані в школі. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, який свідомо протягом тривалого часу порушує батьківські обов'язки, злісно їх не виконує. Просить змінити розмір аліментів стягнутих на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2010 року з ОСОБА_2 та проводити стягнення у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що аліменти з відповідача були стягнуті в 2010 році, за цей час погіршилося її матеріальне становище, що є наслідком, як воєнного стану в країні так і необхідністю утримувати самостійно дитину на протязі 14 років.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, висловлена правова позиція, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Встановлено, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 30.06.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менш 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 травня 2010 року, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного головним державним виконавцем Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції№ 40843762/23 від 02 жовтня 2023 року вбачається, що за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого листа № 2-442/10 від 10 серпня 2010 року виданого Валківським районним судом Харківської області, розмір заборгованості (боржник ОСОБА_2 ) по аліментам станом на 01 жовтня 2023 року складає 243262,55 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів поліпшення матеріального становища платника аліментів чи погіршення свого матеріального стану з моменту присудження аліментів, а саме з 13 травня 2010 року.
Також як на підставу для збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилалася на те, що аліменти з відповідача були стягнуті ще в 2010 році, за цей час погіршилося її матеріальне становище, що є наслідком, як воєнного стану в країні так і необхідністю утримувати самостійно дитину на протязі 14 років.
Інших належних та допустимих доказів поліпшення матеріального становища платника аліментів чи погіршення її матеріального стану з часу визначення аліментів матеріали справи не містять.
Даних про наявність будь-яких особливих здібностей дитини матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів.
Що стосується позовних вимог про позбавлення батьківських прав, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.
Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню сина. Сам факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком шкільного закладу та міської дитячої поліклініки - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Крім того, відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав що він має бажання спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, проте позивач не дає йому можливості спілкуватися з дитиною.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов'язків, не знайшли свого беззаперечного доведення. Тому відсутні підстави для задоволення позову.
Факт наявності заборгованості по аліментам не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Посилання апелянта на те, що судом не враховано висновок Органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до висновку Відповідно до висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 04-33/5717 від 29 листопада 2023 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З висновку вбачається, що під час бесіди з неповнолітнім ОСОБА_3 встановлено, що хлопчик взагалі не пам'ятає батька, жодного разу його не бачив, участі в житті дитини не приймає. Вихованням, навчанням, лікуванням дитини займається мати та вітчим, якого ОСОБА_7 називає батьком. Хлопчик знає, що мати звернулася з позовом до суду про позбавлення батьківських прав біологічного батька відносно нього та підтримує її в цьому. В подальшому хотів би змінити прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Вищезазначений висновок Органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Колегією суддів встановлено, що висновок Органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав складений без участі ОСОБА_2 та лише на підставі довідок та даних, наданих ОСОБА_1 .
Даний висновок не містить будь-яких даних, які, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості даного висновку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись із аналогічним позовом до суду в разі, якщо ОСОБА_2 не змінить свого ставлення до виховання дитини.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 22.05.2024 року.