«21» травня 2024 року
м. Харків
справа № 643/8224/23
провадження № 22ц/818/1977/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2
відповідачка - ОСОБА_3 , представниця відповідачки - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року в складі судді Крівцова Д.А.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Вона є її онукою. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з частини квартири АДРЕСА_1 .
Зазначила, що ОСОБА_6 , який є сином померлої та її батьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином його частку за правом представлення має спадкувати вона.
Вказала, що вона пропустила строк для прийняття спадщини у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій, через які вона у березні 2022 була вимушена виїхати з м. Харкова до Іспанії. У червні 2022 року вона повернулась до України та проживає як внутрішньо переміщена особа в м. Полтава.
Посилалася на те, що після смерті ОСОБА_5 вона телефонувала нотаріусу з метою отримання консультації щодо порядку прийняття спадщини, ураховуючи її перебування за кордоном та той час. Нотаріус повідомив, що до законодавства України внесені зміни та згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції від 28 квітня 2022 року на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється.
Ураховуючи вказані роз'яснення нотаріуса, згідно яких на час воєнного стану перебіг для прийняття спадщини зупиняється, вона вирішила, що зможе оформити спадщину у будь-який час або взагалі після закінчення бойових дій.
Зазначила, що після повернення в Україну вона дізналась, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Герасимовою О.О. відкрито спадкову справу № 29/2022 за заявою її тітки, дочки спадкодавця ОСОБА_3 .
Також вона отримала від вказаного нотаріуса лист-повідомлення від 20 червня 2023 року, згідно якого була повідомлена про відкриття спадкової справи № 29/2022 після смерті її баби ОСОБА_5 та про те, що вона вважається спадкоємицею, яка не прийняла спадщину, оскільки не подала відповідну заяву нотаріусу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини. Також їй роз'яснено, що вона може прийняти спадщину за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, тобто відповідача.
Нотаріус також роз'яснив, що законодавство змінилось та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року пункт 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України змінений та у першому реченні пункту 3 слова «на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється» змінені на слова «перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці».
Вказала, що відповідачка є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, та відмовляється надати їй згоду на прийняття спадщини.
Просила визначити їй додатковий строк для подання нею до нотаріусу заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з моменту набрання даним рішенням законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказане рішення суду ОСОБА_3 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Так, вважала, що висновок суду першої інстанції про те, що на час відкриття спадщини в період строку дії для її прийняття була несформована відповідна практика Верховного Суду є некомпетентним та не може ґрунтуватися на будь-яких доказах, оскільки практика Верховного Суду не є юридично визначеною підставою для обґрунтування висновків у справі, а виключно висновки Верховного Суду про застосування норм права, які є обов'язковими при застосуванні судом при прийнятті рішення. В свою чергу, юридично не визначено, що будь-яка людина, в тому числі і позивач, має право зловживати своїми правами при відсутності сформованої практики Верховного Суду. Висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем стандартів добросовісності та розумності спростовується аналізом часу звернення останньої до суду з позовом. Сам факт телефонної розмови з нотаріусом, яким надано некваліфіковану юридичну консультацію з приводу дій щодо подання заяви для прийняття спадщини, який, в свою чергу, не підтверджений належними доказами, не може бути прийнятий судом з точки зору розумності, оскільки очевидно суперечить діючим положенням цивільного процесуального законодавства про встановлення обставин у справі на підставі належних та допустимих доказів.Будь-яких правомірних очікувань, як на момент звернення до суду, так і на теперішній час, позивач не мала та не має, що виправдовувало її бездіяльність при реалізації свого права на спадщину, а саме, пропущення процесуального строку на прийняття спадщини.
03 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала судове рішення - законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. Посилалася на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представниця підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В свою чергу в суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила в її задоволенні відмовити та підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані ОСОБА_1 причини у своїй сукупності є об'єктивними обставинами, які перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (а.с.76).
ОСОБА_5 мала двоє дітей сина ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_10 (а.с.73,78).
ОСОБА_11 у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_12 » (а.с.56-58,74,75).
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_13 (а.с.15,81).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16,80).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65).
ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.87)
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11-14,89).
Як вбачається з довідки переселенця 1603-7501088529 від 27 червня 2022 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.17).
Із копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , 07 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 виїхала з країни, а 06 червня 2022 року повернулась до України (а.с.18-20).
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.56-58).
Із довідки переселенця 6324-5002759750 від 13 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.55).
З копії спадкової справи № 29/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 07 жовтня 2022 року звернулась ОСОБА_3 (а.с.64).
20 червня 2023 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Герасимова О.О. надіслала ОСОБА_1 лист-повідомлення № 164/02-14, згідно якого повідомила про заведення спадкової справи після смерті її баби ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 роз'яснено, що вона може прийняти спадщину за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину, або продовжити строк для прийняття спадщини у судовому порядку, який отримано ОСОБА_1 23 червня 2023 року (а.с.21,90).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1,3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За частиною першою статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).
З початку повномасштабної війни законодавцем запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
Так, згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року.
Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270,1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте, в законі вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового передбачена можливість за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23).
Підпунктами 2.1, 2.6 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України незалежно від місця відкриття спадщини.
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).
Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавиця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після її смерті сплив 21 вересня 2022 року, а тому позивачка мала довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об'єктивно унеможливлювали вчинення нею дій щодо прийняття спадщини.
Також, матеріали справи свідчать про те, що спадкодавиця ОСОБА_5 була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 є дочкою померлої, а ОСОБА_1 є онукою та спадкоємцями першої черги, зокрема ОСОБА_1 за правом представлення.
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Матеріали справи свідчать про те, що із заявою про прийняття спадщини за законом 07 жовтня 2022 року звернулась дочка померлої ОСОБА_3 . Інші заяви про прийняття спадщини або відмову від спадщини у спадковій справі відсутні.
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07 жовтня 2022 року вбачається, що станом на 21 березня 2022 року, дату смерті ОСОБА_5 , такими особами були ОСОБА_3 , ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_14 .
Як вбачається з матеріалів справи 07 березня 2022 року ОСОБА_1 виїхала з країни, а 06 червня 2022 повернулась до України.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що після смерті ОСОБА_5 вона телефонувала нотаріусу з метою отримання консультації щодо порядку прийняття спадщини, ураховуючи її перебування за кордоном та той час. Нотаріус повідомив, що до законодавства України внесені зміни та згідно пункту 3 постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції від 28 квітня 2022 року на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Ураховуючи вказані роз'яснення нотаріуса, згідно яких на час воєнного стану перебіг для прийняття спадщини зупиняється, вона вирішила, що зможе оформити спадщину у будь-який час або взагалі після закінчення бойових дій.
Таким чином, ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що у зв'язку зі змінами у законодавстві такий строк зупинено.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини судова колегія виходить з того, що станом на час відкриття спадщини і до 18 червня 2023 року діяв пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», що передбачав зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
У справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Дійсно, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вказана вище норма постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить вимогам ЦК України. Однак позивачка, керуючись нею та розраховуючи на чітке і передбачуване її застосування, добросовісно помилялась щодо тривалості строку на прийняття спадщини.
ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення нотаріуса про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 18 червня 2023 року припинив дію пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». З вказаної дати до звернення до суду з позовом (17 серпня 2023 року) минув незначний час (1 місяць).
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5 , терміном у три місяці.
Правильно визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю. М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.