Провадження № 22-ц/803/2447/24 Справа № 204/6542/23 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління “Покровське”, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди отриманої у зв'язку з травмою на виробництві,
- за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління “Покровське”
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2023 року, -
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача 200 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди внаслідок травми на виробництві. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 11 жовтня 2017 року по 02.01.2021 року він працював на підприємстві відповідача. 03.08.2020 року в 1 зміну працюючи на відповідача машиністом бурової установи, він отримав наряд на безпечні виконання технологічного процесу з дегазації, він отримав наряд на забезпечення виконання технологічного процесу з дегазації пластів і вміщувальних порід у виробах шахти, а саме наряд на перемонтаж бурового верстата Р-3 на скважену №3 (ПК 152+ 5,0) демонтаж дегазаційного трійника (ПК 170), підключення двох скважин (ПК 152 + 5,0) до дегазаційного труюопроводу d 426 на 8 конвеєрному штреці блоку 10. Об 11 год. 50 хв. під час виконання наряду, внаслідок падіння незафіксованої конструкції дегазаційного замка з висоти 1,8 метри він отримав удар в області голови, внаслідок чого втратив свідомість. Через деякий час прийшовши до тями позивач побачив гірничого робітника ОСОБА_2 , який надав йому першу допомогу, а о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_2 супроводив його на поверхню шахти. У зв'язку із посиланням болі в області голови 04.08.2020р. о 14 годині 00 хвилин він звернувся за наданням медичної допомоги в приймальне відділення КНП «Покровська лікарня інтенсивного лікування» де йому було встановлено діагноз: відкрита поєднана виробнича краніовертебральна травма забій головного мозку Іст. з лівобічною пірамідною недостатністю, помірною статичною атаксією, вегетативною дисфункцією у вигляді кризів симпатово-адерналового напрямку, забій та розтягнення м'язово-зв'язочного апарату шийного відділу хребта з розвитком посттравматичної цервікальної радикулопатії з больовим, м'язово-тоничним, левобічним корінцевим синдромами, забійна рана м'яких тканин голови. По даному факту на підприємстві складено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) форми Н-1/П від 19.10.2020 роки. 01.02.2022 року по цій травмі, первино Обласна профпатологічна МСЕК м. Краматорська встановила, йому безстроково 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Покровським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області йому призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв'язку з виробничою травмою йому не призначалася та не планувалася. Проте внаслідок виробничої травми, яка сталася 03.08.2020р., йому заподіяна моральна шкода, яку він відчуваю з моменту отримання травми та продовжую відчувати до теперішнього часу. Втрата працездатності на 60% викликає у нього додаткові моральні переживання тому, що в ході лікування і по цей час він випробовує негативні наслідки травм. У результаті зазначеної травми заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травм, психологічний дискомфорт який він випробовую до дійсного моменту. Після отримання зазначеного трудового каліцтва він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До каліцтва він самостійно виконував всю обхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв'язку зі станом здоров'я він не можу цього бити, тому йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль. Він втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, це негативно значилося на його соціальному статусі, що дуже морально його пригнічує. До травмування він регулярно займався спортом, підтримував себе в нормальній спортивній режимі, захоплювався риболовлею. Внаслідок трудових травм він не можу здійснювати свої захоплення, від чого він почуває постійний психологічний дискомфорт. У результаті отриманої травми був змінений його життєвий уклад, він став замкнутий, мало товариський, втратив який або інтерес до життя.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди отриманої у зв'язку з травмою на виробництві - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання у розмірі 100 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1500,00 грн.
У грудні 2023 року, не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2023 у справі № 204/6542/23 - скасувати у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди у повному обсязі. В разі якщо суд прийде до висновків про залишення рішення без змін, зменшити суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання до 30 000грн. з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що сума моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції, є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, а також не відповідає судовій практиці в аналогічних справах.
Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 200 000 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
03.08.2020 року з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок на підприємстві при виконанні ним трудових обов'язків.
19 жовтня 2020 року Комісією з розслідування нещасного випадку було складено Акт за формою Н-1 від 19.10.2020 (надалі - Акт). Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров'я: відкрита поєднана виробнича краніовертебральна травма (03.08.2020 року), забій головного мозку з лівобічною пірамідною недостатністю, помірною статичною атаксією, вегетативною дисфункцією у вигляді кризів симпатово- адерналового напрямку, з синкопальними станами, стійкою вазомоторною цефалгією, вираженим астеноневротичним синдромом. Забій та розтягнення м'язово-зв'язочного апарату шийного відділу хребта з розвитком посттравматичної цервікальної радикулопатії з больовим, м'язово-тоничним, левобічним корінцевим синдромами.
Так, відповідно до акту вбачається, що нещасний випадок, що стався 03.08.2020 року з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом (а.с. 17)
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відтоках, вбачається, що ОСОБА_1 встановлено безстроково 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності (а.с. 33).
Згідно з наданими позивачем медичними документами, які містяться в матеріалах справи, позивачу рекомендовано постійний нагляд лікарів: спостереження травматолога, ЛФК, розвантаження лівої ноги тощо.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2012 року № 420, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, на МСЕК не було покладено обов'язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди потерпілому у зв'язку з професійним захворюванням.
Суд не може погодитися з запереченнями представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 жовтня 2020 року, визначено, що підставами виникнення втрати працездатності є нещасний випадок, доказів протилежного відповідачем не надано.
Матеріалами справи доведено, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на страждання, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу в порядку ст. 237-1 КЗпП України. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди, у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності останньому спричинена моральна шкода.
Враховуючи викладене, виникнення професійного захворювання та втрата працездатності, призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження лікування, що має наслідком нераціональної втрати часу та життєвої енергії, ушкодження здоров'я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, оскільки позивачу протипоказана важка праця, робота в підземних умовах, що обмежило життєву активність позивача.
Перелічені негативні явища в житті позивача переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає до стягнення сума у розмірі 100 000 грн., такий розмір моральної шкоди є розумним, справедливим та достатнім, а також не призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.
Але з такими висновками апеляційний суд не може погодитись у повнім мірі з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вважаючи доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причино-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безтерміново та втрати ним 60% працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 100 000 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди - відсутні.
Що стосується вимог апеляційної скарги про необхідність стягнення моральної шкоди з утриманням передбачених законодавством податків та зборів, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6700 х 4 = 26 800 грн.).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. слід з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставою для зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління “Покровське” задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2023 року змінити, стягнувши з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, що спричинена втратою працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 100 000 гривень з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: