Провадження № 22-ц/803/2890/24 Справа № 204/10833/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,
- за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське”,
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року, -
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, якою просив стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну в результаті професійних захворювань та виробничої травми у розмірі 245 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що з 08 липня 1999 року по 21 грудня 2021 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув низку хронічних професійних захворювань: пневмоконіоз (р/q, 1/2), ускладнений хронічним бронхітом II стадія, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (перша-друга). Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами. Раніше у позивача не було хронічних захворювань. Професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії. Також за час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Так, позивач зазначає обставини, за яких стався нещасний випадок: після перетяжки секції № 61, робітники почали її розжимати, але її розжим проводився не повністю, тому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за допомогою гідростойки МКЮ дорозжали цю секцію, шляхом встановленням гідростойки в грунт виработки і в верхній перекритій секції № 61. Після розжиму секції робітники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , почали зливати стойку МКЮ, після вкорочення циліндра стойки МКЮ вона під своєю вагою впала на ґрунт, при падінні відбувся удар по ОСОБА_1 , який знаходився в цей час біля секції № 61. Відповідно до п.6 факту форми Н-5 зазначено, що нещасний випадок вважати пов'язаним з виробництвом. При нещасному випадку на виробництві позивач отримав травми, а саме: осколочний перелом малоберцової кістки в н/3, закритий перелом кістки правої голені. Позивачу первинно безтерміново встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням та протипоказана важка фізична праця. Позивачу первинно-повторно безтерміново встановлено 65% втрати працездатності за професійним захворюванням, з яких: первинно: 30% - профрадикулопатія, 25% - пневмоконіоз; повторно: 10% - виробнича травма. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, має скарги на задишку при незначному фізичному навантажені, ходьбі 50 м., кашель з важковідділ. мокротою чисто у ранковий час; загальну слабкість; втому; біль у грудній клітці після кашлю, на біль у поперековому відділі хребта, з іррадіацією в ліву ногу, оніміння в лівій нозі; біль підсилюється під час незначного фізичного навантаження, ходьбі. У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та травмою порушено та помпуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що проводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання та травми. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює у 245 000 грн., які і просить стягнути з відповідача на свою користь.
18 грудня 2023 року рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. на користь держави.
У січні 2024 року, не погодившись із вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, а саме в частині суми відшкодування моральної шкоди та вказівки на те, що стягнення має відбуватись з утриманням податків і обов'язкових платежів.
Вважає рішення суду в цій частині таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив його моральні страждання. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачу шкоди, оскільки 65% втрати професійної працездатності свідчать про безповоротність втрати здоров'я та неможливість відновлення стану здоров'я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача.
Також, у січні 2024 року, не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 65 000 грн. з утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що сума моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції, є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, а також не відповідає судовій практиці в аналогічних справах.
Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 245 000 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
Копією трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої 04.07.1997 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», а саме: 08 липня 1999 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду гірничого 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Красноармійська-Західна № 1». 14 червня 2000 року Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» було реорганізовано у Державне відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна 1». 28 вересня 2000 року Державне відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» було реорганізоване у Відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1». 05 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1» змінено найменування на Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське». 07 вересня 2010 Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» змінило найменування на Публічне Акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське». 13 вересня 2018 року Публічне акціонерне Товариство «Шахтоуправління «Покровське» перейменовано в Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське». 21 грудня 2021 року позивача було звільнено (а.с.8-9).
Отже, позивач працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років.
Як зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 липня 2022 року, затвердженого 22 липня 2022 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В., позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз (р/q, 1/2), ускладнений хронічним бронхітом II стадія, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (перша-друга). Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (а.с.10-11).
Згідно п.15 даного Акту, раніше у позивача не було хронічних захворювань.
Пункт 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії. Згідно п.18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію до 5: - фактична величина 30,2 - 55,2 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії: впродовж зміни 81 - 91,7%. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів кінцівок та тулуба) - фактична величина 61,5 - 191,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фактичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина --.5 - 120,8 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується -фактична величина 15-35 кг при нормативному значенні 30 кг; робоча поза в нахиленому л: положенні більше 30°40 - 56% зміни при нормативному значенні до 30° 25% зміни; нахили корпусу- 160 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового лиску, еквівалентні рівні шуму 82 - 96 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.
Також, за час роботи на підприємстві відповідача, з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 49 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 11 червня 2010 року (а.с.12-13) та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11 червня 2010 року (а.с.14-15).
Пункт 3 акту форми Н-5 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: після перетяжки секції № 61, робітники почали її розжимати, але її розжим проводився не повністю, тому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за допомогою гідростойки МКЮ дорозжали цю секцію, шляхом встановленням гідростойки в грунт виработки і в верхній перекритій секції № 61. Після розжиму секції робітники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , почали зливати стойку МКЮ, після вкорочення циліндра стойки МКЮ вона під своєю вагою впала на ґрунт, при падінні відбувся удар по ОСОБА_1 , який знаходився в цей час біля секції № 61.
Відповідно до п.6 факту форми Н-5 зазначено, що нещасний випадок вважати пов'язаним з виробництвом.
Пункт 9 акту форми Н-1 описує характер травм, отриманих позивачем: осколочний перелом малоберцової кістки в н/ НОМЕР_2 , закритий перелом кістки правої голені.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21 вересня 2022 року серії 12ААВ № 781944 позивачу первинно безтерміново встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням та протипоказана важка фізична праця. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21 вересня 2022 року серії 12ААА №119727 позивачу первинно-повторно безтерміново встановлено 65% втрати працездатності за професійним захворюванням, з яких: первинно: 30% - профрадикулопатія, 25% - пневмоконіоз; повторно: 10% - виробнича травма (а.с.16).
Як зазначає позивач, останній має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 489 (а.с.18) та медичним висновком Лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) №23/596 від 11.07.2022 року (а.с.17).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 489 позивач має скарги на задишку при незначному фізичному навантажені, ходьбі 50 м., кашель з важковідділ. мокротою чисто у ранковий час; загальну слабкість; втому; біль у грудній клітці після кашлю, на біль у поперековому відділі хребта, з іррадіацією в ліву ногу, оніміння в лівій нозі; біль підсилюється під час незначного фізичного навантаження, ходьбі.
З виписок з Акту огляду МСЕК, наданих 20.07.2023 року Обласним центром медико-соціальної експертизи міжрайонна травматологічна МСЕК м. Покровська на вимогу адвокатського запиту, встановлено, що:
- ОСОБА_1 вперше був оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровська 01.10.2010 року за наслідками трудового каліцтва від 07.06.2010 року за рішенням комісії йому було продовжено лікування за листом непрацездатності;
- повторно оглянутий на МСЕК 28.01.2011 року - рекомендовано продовжити лікування за листом непрацездатності до 1 місяця;
- 04.03.2011 року оглянутий повторно на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровськ - встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно по труд. каліцтву 07.06.2010 року на один рік до 01.04.2012 року;
- 30.03.2012 року ОСОБА_1 оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровськ, встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно по труд каліцтву 07.06.2010 року на два роки до 01.04.2014 року;
- 31.03.2014 року ОСОБА_1 оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м .Покровськ, встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно по труд каліцтву 07.06.2010 року на три роки до 01.04.2017 року;
- 30.03.2017 року ОСОБА_1 оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровськ, встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно по труд каліцтву 07.06.2010 року на три роки до 01.04.2020 року;
- 09.04.2020 року ОСОБА_1 оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровськ, встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно по труд каліцтву 07.06.2010 року на три роки до 01.05.2023 року;
- 21.09.2022 року ОСОБА_1 оглянутий на міжнародній травматологічній МСЕК м. Покровськ, встановлено 65% втрати професійної працездатності у сукупності з яких 10% по труд каліцтву 07.06.2010 року, безтерміново (а.с.34).
Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховується факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкість, ступінь втрати працездатності, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, а тому з відповідача на користь позивача суд першої інстанції вирішив стягнути моральну шкоду у розмірі 130 000 грн.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вважаючи доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причино-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Прийнявши до уваги розмір втрати професійної працездатності ОСОБА_1 та встановлення йому третьої групи інвалідності безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, характер та обсяг фізичних і моральних страждань, а також конкретні обставини по справі, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 130 000 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду, що сума відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське” залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: