Провадження № 22-ц/803/4013/24 Справа № 201/10894/23 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року,-
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 13 вересня 2023 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із метою отримання банківських послуг і отримала кредит у розмірі до 300 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписом заяви відповідач погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала і не повернула грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 04 квітня 2023 року становить 255 891,36 грн., з яких: 215 774,23 грн. - заборгованість за тілом кредита; 40 117,13 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 255 891,36 грн., а також судові витрати у розмірі 3 838,37 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 18 червня 2019 року, яка станом на 04 квітня 2023 року становить 215 774,23 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 236,61 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
26.02.2024 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цієї частині нового рішення про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 40117,13 грн. та понесених судових витрат.
Апеляційна скарга аргументована тим, що 06.02.2020 року сторони погодили розмір відсоткової ставки, коли відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. У вказаній заяві були викладені істотні умови договору.
Таким чином, підписавши вказану заяву, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 255891 гривні 36 копійок, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
18 червня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.
Згідно умов якого відповідач отримала кредит який було збільшено до 300 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на 04 квітня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 255 891,36 грн., з яких: 215 774,23 грн. - заборгованість за тілом кредита; 40 117,13 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 3 838,37 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 18 червня 2019 року відсутні будь які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів, відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання.
Доводи позивача про те, що у паспорті споживчого кредиту погоджено істотні умови договору не заслуговують на увагу суду, оскільки анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов про те, що складовою невід'ємною частиною кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, а у вказаному паспорті споживчого кредиту не міститься посилань на те, що він є складовою частиною договору № б/н від 18 червня 2019 року.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі, що врегульовано ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування».
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача відсотків відсутні.
Разом із цим, оскільки судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми фактично отриманих грошових коштів (тіло кредиту), у розмірі 215 774,23 грн.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 18 червня 2019 року (а.с. 17) не зазначена процентна ставка, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: