Справа № 554/3275/24 Номер провадження 11-сс/814/307/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2
суддів з секретарем з участю прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170440000051,
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024170440000051 за ч.4 ст.185 КК України та наклав арештна певне майно, вилучене під час обшуку 28 березня 2024 року за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджується з ухвалою слідчого судді та просить її скасувати.
При цьому ставить під сумнів вручення ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, оскільки слідчим ОСОБА_10 не надано постанови про створення групи слідчих, а тому він не є уповноваженою особою на проведення такої дії.
З цих же підстав вважає, що обшук за місцем проживання ОСОБА_8 проводився не уповноваженою особою.
Наголошує, що оперативними співробітниками не надано доручення слідчого про їх участь у вказаній слідчій дії.
Стверджує, що за таких обставин усі вилучені під час обшуку речі є недопустимими доказами.
Зазначає, що повідомлення про підозру, допит підозрюваного і обшук проводились у різних кримінальних провадженнях, які не об'єднувались відповідною постановою.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Приписами п.1 ч.2 та ч.3 цієї статті Кодексу встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчими Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024170440000337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за фактом таємного викрадення чужого майна в умовах воєнного стану шляхом проникнення до приватного домоволодіння по АДРЕСА_2 28 березня 2024 року.
При цьому, на підставі ч.3 ст.233 КПК України, у зв'язку з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, врятуванням та збереженням майна, яке могло бути доказом злочинних дій, 28 березня 2024 року у період часу з 17 год. 43 хв. до 22 год. 15 хв. слідчим ВП №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області у присутності понятих проведено невідкладний обшук у домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження.
Цього ж дня ОСОБА_8 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про що слідчим ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області від 28 березня 2024 року складено відповідний протокол.
В цей же день, згідно з постановою прокурора, матеріали кримінального провадження №12024170440000051 України об'єднано з матеріалами кримінального провадження №12024170440000337 в одне провадження за №12024170440000051 у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що дані кримінальні правопорушення вчинені однією особою.
В подальшому, 29 березня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в об'єднаному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 від 29 березня 2024 року вилучене під час обшуку майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є неприйнятними, оскільки відповідно до ч.2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу.
А у даному провадженні предметом оскарження є питання наявності або відсутності підстав для накладення арешту на майно відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Разом з тим, повідомлення про підозру у відповідному кримінальному провадженні може бути оскаржено в порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Всупереч доводам захисника, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_8 повідомлено у кримінальному провадженні №12024170440000051.
Згідно з постановою заступника начальника СВ Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_11 від 28 березня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170440000337 створено групу слідчих до складу якої включено, зокрема, слідчих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Таким чином, наявність у слідчого ОСОБА_10 процесуальних повноважень підтверджена у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб.
Крім того, оперуповноважені УКР ГУ НП в Полтавській області були залучені до проведення обшуку згідно з дорученням слідчого ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 від 28 березня 2024 року №249 у відповідності до положень ст.41 КПК України.
Наведене спростовує доводи захисника, що вилучені під час обшуку речі отримані з порушенням вимог КПК України, а тому є недопустимими доказами.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегія суддів не вбачає.
Крім того, відповідно до положень ст.174 КПК України арешт майна може бути скасований на будь-якій стадії кримінального провадження, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Отже, відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.405, ст.407 та ст.422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2024 року в об'єднаному кримінальному провадженні №12024170440000051 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4