Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1156/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.122 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
законного представника
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження № 277/1156/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 відносно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням строком на 2 роки.
У відповідності до ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_10 покладено такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 31 липня 2023 року близько 20 години на території домоволодіння ОСОБА_12 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла суперечка між неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , який є рідним батьком останнього та який позбавлений батьківських прав.
Під час суперечки ОСОБА_10 підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 , який знаходився у присівшому положенні на порозі підсобного приміщення, долонями правої та лівої рук наніс йому близько трьох ударів в область голови. В подальшому без значного розриву у часі ОСОБА_10 намагався нанести ОСОБА_7 черговий удар кулаком правої руки в область голови, під час нанесення якого ОСОБА_7 прикрив голову своєю правою рукою, в результаті чого причинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому дистального відділу п'ятої п'ясної кістки правої руки, які викликали довготривалий розлад здоров'я та належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, правильності кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покласти обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи. На підставі п.п.2, 5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, а саме: обмеження спілкування із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк три місяці; направлення для проходження програми для кривдників на строк три місяці. У решті вирок залишити без змін. При цьому, наголошує, що судом першої інстанції не застосовано обмежувальні заходи до обвинуваченого, який вчинив домашнє насильство стосовно свого неповнолітнього сина. Вважає, що застосування обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України виконує превентивну функцію стосовно скоєння таких діянь та забезпечує належний захист прав та інтересів дітей, тобто, у кримінальному провадженні, пов'язаному з домашнім насильством, суд уповноважений застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів. Звертає увагу, що разом з цим, судом першої інстанції при звільненні ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності не враховано у повній мірі, що обвинувачений вчинив злочин стосовно свого неповнолітнього сина, а тому з метою захисту інтересів потерпілого від домашнього насильства, відносно ОСОБА_10 необхідно застосувати обмежувальні заходи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, позиції обвинуваченого та його захисника, потерпілого та законного представника неповнолітнього потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.122 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються.
У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду провадження №277/1156/23, як вважає апеляційний суд, викладені прокурором доводи про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність є на даний час безпідставними.
Дійсно, оскаржуваним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за умисне заподіяння неповнолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (обвинувачений є рідним батьком потерпілого та позбавлений батьківських прав) середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Тобто, обвинувачений ОСОБА_13 вчинив домашнє насильство стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 .
При цьому, у відповідності до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
В свою чергу, згідно норм ч.1 ст. 911 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Разом з цим, апеляційним судом під час апеляційного розгляду кримінального провадження з пояснень обвинуваченого, потерпілого та законного представника потерпілого було встановлено, що обвинувачений 08.12.2023 мобілізований та є військовослужбовцем ЗСУ, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, примирився із потерпілим, підтримує добрі стосунки з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 та його законним представником (матір обвинуваченого), надає їм матеріальну допомогу. Згідно витягу із Наказу №129 від 08.12.2023 командира в/ч НОМЕР_1 , довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.01.2024, службової характеристики - солдат ОСОБА_10 характеризується за місцем служби виключно позитивно, проходить службу поза межами Житомирської області.
З урахуванням цього, на переконання апеляційного суду, обмежувальні заходи - обмеження спілкування обвинуваченого зі своїм сином - ОСОБА_7 на відповідний строк, як і направлення останнього для проходження програми для кривдників, як то, зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, об'єктивно втратили свою дієвість та необхідність.
З урахуванням цього, обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 відносно ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :