Справа №592/10606/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/174/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
03 травня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/10606/23 за апеляційною скаргою захисника ФОМІНОВА Р. М. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.09.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Фомінова Р. М.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ФОМІНОВ Р. М. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки т/з ОСОБА_2 не керував, ознак алкогольного сп'яніння в нього виявлено не було, тому вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння є безпідставною, а дії поліцейського незаконними.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.09.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови судді, 29.06.2023 о 00:33 в м. Суми по вул. Привокзальна, 31 ОСОБА_2 керував т/з MITSUBISHI GRANDIS, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 відмовився, а також відмовився прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Фомінова Р. М., які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження в справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Відповідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не дотримався.
Як на доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 264084 від 29.06.2023, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.06.2023, рапорт інспектора взводу № 2 роти № 4 БУПП в Сумській області, довідку про тримання ОСОБА_2 посвідчення водія та відеозаписи з технічних засобів працівників поліції.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 з наступними змінами (далі - Порядок) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015. № 1452/735 (далі - Інструкція), особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Так, переглядом відеозаписів з спеціальних технічних засобів працівників поліції встановлено, що після зупинки т/з MITSUBISHI GRANDIS, н.з. НОМЕР_1 , який рухався в комендантську годину та встановлення особи водія, яким виявився ОСОБА_2 , поліцейським було автоматично названо водію ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. При цьому працівниками поліції не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння, зокрема, порушення координації рухів, яке могло бути пов'язане з відсутності в останнього лівої нижньої кінцівки на рівні серединної третини стегна, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного хворого (а. с. 19).
Крім цього, допитана в суді першої інстанції як свідок фельдшер з медицини невідкладних станів ОСОБА_3 , яка виїжджала на виклик для надання медичної допомоги та безпосередньо оглядала ОСОБА_2 в ніч на 29.06.2023 пояснила, що ОСОБА_2 казав, що є інвалідом ІІ групи, скаржився на болі в області серця, вона робила йому кардіограму, запаху алкоголю вона не чула, тому не поставила в медичну картку відмітку про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд ОСОБА_2 в кареті швидкої допомоги проводився без працівників поліції, а поліцейські не просили доставити ОСОБА_2 до закладу охорони здоров'я. ОСОБА_2 також не просив, щоб його відвезли до закладу охорони здоров'я для огляду на стан алкогольного сп'яніння. Стан хворого не був тяжкий, полягав у тахікардії (без інших патологічних змін у кардіограмі).
В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 надала аналогічні показання щодо обставин її виклику для надання медичної допомоги ОСОБА_2 та огляду останнього, підтвердивши, що запаху алкоголю від нього не чула. Крім того, у ОСОБА_2 були відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а суддею суду першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою ухвалення невірного рішення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ФОМІНОВА Р. М. задовольнити.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.09.2023 відносно ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов