м. Вінниця
08 травня 2024 р. Справа № 120/2932/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Тютюн О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Кудрик Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 29.05.2023 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2023 виплачувати ОСОБА_1 перераховану пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням встановлених підвищення та надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили.
Позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в обґрунтування якої зазначається, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду від 29.05.2023 року, яке набуло законної сили. Так, позивач вказує, що після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 29.05.2023 розмір пенсії з 01.03.2023 року становить 31672,39 грн, однак відповідач продовжує виплачувати позивачу пенсію, обмежуючи її максимальним розміром, в сумі 30108,79 грн.
Ухвалою суду від 05.04.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №120/2932/23 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 25 квітня 2024 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 120/2932/23.
25.04.2024 представником відповідача подано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначається, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії, який станом на 01.03.2023 становить 29672,39 грн та донараховано кошти в сумі - 7818,00 грн за період з 01.03.2023 по 31.07.2023, що підтверджується розрахунком на доплату. Починаючи з серпня 2023 року позивач отримує пенсію в новому розмірі. Нарахована ОСОБА_1 заборгованість за цим судовим рішенням включена Головним управлінням до Реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду України.
Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року призначено судове засідання щодо розгляду поданого звіту.
Позивачем подано заперечення на звіт про виконання судового рішення, відповідно до змісту яких вважає, що звіт не враховує рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року по справі №120/16668/23. Даним рішенням суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022 з урахуванням нарахованої щомісячної доплати, встановленої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум. Після цього рішення розмір пенсії позивача збільшився на 2000 грн., з 29672,39 до 31672,39, проте відповідач з незрозумілих причин виплачує 30108,07 грн. - недоплата складає 1564,32 грн., що більше схоже на розмір індексації, чим на щомісячну доплату у розмірі 2000 грн.
Позивач в судовому засіданні заперечив щодо прийняття звіту щодо виконання рішення у цій справі та наголосив, що відповідач продовжує обмежувати виплату пенсії позивача максимальним розміром без врахування індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що рішення суду виконано, про що подано відповідний звіт.
Оцінюючи поданий звіт про виконання судового рішення за наслідком встановленого судового контролю за виконанням рішення в цій справі суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Як зазначалось вище, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 констатував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 25 квітня 2012 року 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
У іншому рішенні в справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Як слідує із поданої позивачем ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області так і не виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у цій справі в частині, що стосується виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2023 року, а саме без урахування індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
Обґрунтовуючи такі твердження позивач вказує на те, що поданий відповідачем звіт не враховує рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року по справі №120/16668/23. Даним рішенням суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022 з урахуванням нарахованої щомісячної доплати, встановленої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум. Після цього рішення розмір пенсії позивача збільшився на 2000 грн., з 29672,39 до 31672,39, проте відповідач з незрозумілих причин виплачує позивачу лише 30108,07 грн., тобто недоплата складає 1564,32 грн., що більше схоже на розмір індексації, чим на щомісячну доплату у розмірі 2000 грн.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 29.05.2023 в цій справі адміністративний позов задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2023 виплачувати ОСОБА_1 перераховану пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням встановлених підвищення та надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням вже виплачених сум.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 з нарахуванням індексації, внаслідок чого розмір пенсії збільшився на 1500 грн. та склав 29672,39 грн. Разом з тим, відповідач здійснює виплату пенсії лише у розмірі 28108,79 грн. у зв'язку із обмеженням пенсії максимальним розміром (а.с.8).
Таким чином, спірним на момент вирішення цієї справи були правовідносини щодо обмеження пенсії максимальним розміром, внаслідок чого така виплачувалась лише у сумі 28108,79 грн, замість нарахованої за відповідними складовими суми 29672,39 грн.
В свою чергу, судом також встановлено, що в подальшому рішенням суду від 25.12.2023 у справі №120/16668/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022 з урахуванням нарахованої щомісячної доплати, встановленої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пенсії по пенсійній справі №ХЛ55434 станом на 01.03.2023 відповідачем на виконання вказаного рішення у справі №120/16668/23 позивачу встановлено доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". У зв'язку із проведеним перерахунком ( включенням доплати до пенсії в сумі 2000 грн ) підсумок пенсії (з надбавками) склав 31672,39 грн, однак відповідач здійснює виплату пенсії в розмірі 30108,79 грн, тобто різниця між нарахованою пенсією та сумою, яка підлягає виплаті та фактично виплачується складає 1563,60 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач за наслідком виконання рішення у справі №120/16668/23 почав здійснювати виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, при цьому фактично припинив виплату позивачу нарахованої на виконання рішення суду у цій справі № 120/2932/23 індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", застосувавши знову ж таки обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд констатує, що встановлені в цій справі обставини свідчать, що відповідач починаючи в подальшому виконувати нові судові рішення стосовно позивача фактично припиняє виконувати попередні рішення шляхом невиплати відповідних надбавок, доплат, індексаціі, право позивача на які встановлено відповідними с удовими рішеннями, нівелюючи таким чином прийняті судові рішення та повертаючи правовідносини в первинний стан.
Суд наголошує, що застосоване відповідачем обмеження максимального розміру пенсії позивача стосується питання виконання рішення саме в цій справі, оскільки йому фактично припинено виплату індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
В той же час, здійснення Головним управлінням перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування нарахованої індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" не відповідає змісту, меті та завданню прийнятого судом рішення щодо ефективного способу захисту порушеного права останнього на отримання перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.
Таким чином, суд доходить висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року в цій справі щодо здійсненого перерахунку та виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахування встановлених підвищень та надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням вже виплачених сум, встановивши відповідачу новий строк для подання звіту.
На переконання суду, встановлені в цій справі обставини свідчать, що відповідачем не виконано рішення суду в цій справі відповідно до резолютивної частини рішення від 29.05.2023, відтак суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення, попередивши при цьому керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що у випадку неподання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року в адміністративній справі №120/2932/23 або неналежного його виконання судом буде вирішуватися питання про накладення штрафу.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі № 120/2923/23 визнати таким, що не підтверджує належне виконання рішення суду щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2023 виплачувати ОСОБА_1 перераховану пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахування встановлених підвищень та надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до Вінницького окружного адміністративного суду в строк до 20.05.2024 звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року в адміністративній справі №120/2932/23, з урахування висновків викладених судом в цій ухвалі.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що у випадку неподання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року в адміністративній справі №120/2932/23 або неналежного його виконання судом буде вирішуватися питання про накладення штрафу.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна