м. Вінниця
13 травня 2024 р. Справа № 120/19622/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність абз. 1 п. 116 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 № 17/975, в частині повторного зменшення розміру одноразової грошової допомоги, на підставі довідок МСЕК у зв'язку з установленням ступеня втрати працездатності.
З метою зобов'язання відповідача здійснити доплату до одноразової грошової допомоги в розмірі 37201,84 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 03.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
19.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує задоволення заявлених вимог. Зазначив, що підполковнику в запасі ОСОБА_1 , звільненому 05.11.2019, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії 10ААА № 122005 від 21.05.2013, серії 10ААА № 122405 від 14.09.2015, серії 12ААБ № 366198 від 06.06.2019 та серії 12 ААБ № 827773 від 25.05.2020 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між раніше виплаченою сумою (517451,84) у зв'язку з установленням ступеня втрати працездатності та встановлення групи інвалідності (згідно рішення суду) у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 58848,16 грн.
Відповідач зауважив, що згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Підсумовуючи відповідач вказав, що матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав одноразову грошову допомогу в належному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
29.01.2024 позивач подав відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач, зокрема, зазначив, що у рішенні від 30.06.2023 відповідач призначає одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між раніше виплаченою сумою, - у зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності та встановлення 3 - групи інвалідності, до розміру 300- кратного прожиткового мінімуму. Тобто Комісія повторно відраховує і недоплачує виплачену суму, у зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності (37201,84 грн), суму яку раніше було відраховано і не доплачено відповідно до п. 10 протоколу від 08.05.2020 № 71.
Щодо посилання відповідача на ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач зазначив, що вказана норма на момент виникнення спірних правовідносин була в іншій редакції, тому не підлягає застосуванню.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
ОСОБА_1 в період з 06.04.2015 року по 02.06.2015 року приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах її проведення на території Донецької та Луганської областей.
Під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції, під час артилерійського обстрілу позивач отримав осколкове поранення м'яких тканин потиличної ділянки голови, мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, контузію, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2015 за №350/154/1/546 (а.с. 9).
Згідно з копією Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку від 21.08.2015 № 220, встановлено, що позивач отримав поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 10).
14.09.2015 року рішенням Вінницької обласної медико-соціальної експертизи №1 позивачу встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №122405 від 14.09.2015, (а.с. 11).
Одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням позивачу 20% втрати працездатності, без встановлення інвалідності, відповідачем виплачена у 2015 році у розмірі 19292,00 грн відповідно до п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2023 № 975.
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №366198 позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 12).
В подальшому позивач звернувся до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду 3 групи.
Відповідно до п. 22 рішення Комісії Міністерства оборони України від 02.08.2019 №97, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав пропуску позивачем дворічного строку з часу первинного встановлення втрати працездатності (а.с. 13).
Не погоджуючись з вказаним рішенням Комісії Міністерства оборони України позивач в жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 протоколу комісії Міністерства оборони України про відмову йому як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 06.06.2019 року внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.08.2019 року №97;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 06.06.2019 року внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року, позов задоволено.
За результатом касаційного розгляду даної справи, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 року, зазначені рішення залишені без змін.
Відповідно до п. 10 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 08.05.2020 року за №71, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року по справі №120/3358/19-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року, скасовано п. 22 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 02.08.2019 року за № 97, а також п. 21 протоколу №46 від 17.04.2020 року; призначено одноразову грошову допомогу підполковнику у відставці ОСОБА_1 , якого звільнено з військової служби та 06.06.2019 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12 ААБ №366198 від 06.06.2019), в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року, в сумі 480 250,00 грн. та здійснено виплату з урахуванням раніше виплаченої допомоги (37201,84 грн), в сумі 443048,16 грн (а.с. 22).
Вважаючи, що відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності в меншому розмірі, ніж встановлено рішеннями судів, позивач в жовтні 2021 звернувся до суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №120/6121/20-а частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зокрема, зобов'язано Міністерство оборони України здійснити доплату ОСОБА_1 в розмірі 17 909,84 грн до одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до пункту 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.05.2020 року №71.
25.05.2020 під час повторного огляду Вінницькою обласною медико-соціальною комісією № 1 позивачу встановлено Другу групу інвалідності, причина інвалідності Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 23).
В подальшому позивач звернувся до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду 2 групи.
Однак, відповідно до п. 20 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 № 116, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав пропуску позивачем дворічного строку з часу первинного встановлення втрати працездатності (а.с. 25).
Після Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(П)2022, у листопаді 2022 року позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду 2 групи з 25.05.2020.
Згідно з Витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 № 17/975, підполковнику в запасі ОСОБА_1 , звільненому 05.11.2019, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії 10ААА № 122005 від 21.05.2013, серії 10ААА № 122405 від 14.09.2015, серії12ААБ № 366198 від 06.06.2019 та серії 12 ААБ № 827773 від 25.05.2020 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між раніше виплаченою сумою (517451,84) у зв'язку з установленням ступеня втрати працездатності та встановлення групи інвалідності (згідно рішення суду) у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 58848,16 грн.
Позивач вважає, що відповідач повторно відраховує і недоплачує суму у розмірі 37201,84грн, яку було відраховано і не доплачено відповідно до п. 10 протоколу від 08.05.2020 № 71, тому звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно зі статтями 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом четвертим пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.п. "б" п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з п. 2 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом четвертим статті 16-3 Закону №2011-XIІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Так, судом встановлено, що 14.09.2015 відбувся огляд позивача Вінницькою медико-соціальною комісією № 1, за результатами якого встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності.
06.06.2019 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням, травмою, пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини, тобто понад дворічний термін після встановлення 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Водночас, із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №366198 встановлено, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини з 06.06.2019 вперше при первинному огляді, а тому обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975, не застосовується.
Під час повторного огляду 25.05.2020 Вінницькою обласною медико - соціальною експертною комісією № 1 за результатами повторного огляду позивачу встановлено Другу групу інвалідності, причина інвалідності Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою від 25.05.2020 серії ААБ № 827773 від 25.05.2020.
Разом з цим, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №120/6121/20-а встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020, встановлено наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019.
Водночас, сума одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, судом не обчислювалася, зміст, характер раніше здійснених виплат, їх передумови та обов'язковість для урахування відповідачем при визначенні суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності не досліджувалися.
Згідно з платіжним дорученням від 22.05.2020 № 1409 позивачу виплачено відповідну одноразову допомогу в розмірі 443048,16 грн, тоді як 250-кратний прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становить 480250,00 грн.
Колегія суддів вказала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 37 201,84 грн, з урахуванням наступного.
Так, суд апеляційної інстанції у постанові від 11.05.2022 встановив, що позивачу вже було виплачено 37 201,84 грн одноразової грошової допомоги, а саме:
- згідно з п. 6 протоколу Комісії МО України №7 від 16.08.2013 - 17 909, 84 грн (встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, що сталась 18.01.2013);
- згідно з п. 218 протоколу Комісії МО України №53 від 20.11.2015 - 19 292 грн (встановлено 20% втрати працездатності внаслідок поранення, контузії 17.05.2015, пов'язаного із захистом Батьківщини).
Таким чином, колегія Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 11.05.2022 у справі №120/6121/20-а зробила висновок:
"Виплата одноразової грошової допомоги, яка була проведена в серпні 2013 року, не пов'язана із травмою, яка виникла внаслідок виконання завдань із захисту Батьківщини та не передувала встановленню позивачу інвалідності у 2019 році.
Відтак, відповідачем протиправно здійснено нарахування позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019, на виконання рішення суду, з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 17 909,84 грн.
Водночас, виплата грошової допомоги ОСОБА_1 у 2015 році в розмірі 19 292 грн відповідно до норм чинного законодавства повинна враховуватись при здійсненні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 06.06.2019 внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року.
Тому, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язати Міністерство оборони України здійснити доплату ОСОБА_1 в розмірі 17 909,84 грн до одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до пункту 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.05.2020 року №71".
У даній справі згідно з Витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 № 17/975, підполковнику в запасі ОСОБА_1 , звільненому 05.11.2019, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії 10ААА № 122005 від 21.05.2013, серії 10ААА № 122405 від 14.09.2015, серії12ААБ № 366198 від 06.06.2019 та серії 12 ААБ № 827773 від 25.05.2020 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між раніше виплаченою сумою (517451,84) у зв'язку з установленням ступеня втрати працездатності та встановлення групи інвалідності (згідно рішення суду) у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 58848,16 грн.
Так, згідно з матеріалами справи позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 58848,16 грн, тоді як 300 - кратний прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становить 576300,00 грн.
Враховуючи, що відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі меншому 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, суд вважає, що позивач має право на отримання належної одноразової грошової допомоги у повному розмірі.
Разом з цим, як зазначив Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.05.2022 по справі № 120/6121/20-а виплата одноразової грошової допомоги, яка була проведена в серпні 2013 року, не пов'язана із травмою, яка виникла внаслідок виконання завдань із захисту Батьківщини та не передувала встановленню позивачу інвалідності у 2019 році.
Відтак, відповідачем протиправно здійснено нарахування позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019, з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 17 909,84 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 № 161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, від 13.10.2020 у справі №809/1185/16.
Разом з цим, позивачем преюдиційні обставини, встановлені у справі № 120/6121/20-а не спростовані.
Посилання позивача на те, що питанням позову є не виконання рішення суду від 11.05.2022 № 120/6121/20-а, а те, що відповідач повторно незаконно зменшив (недоплатив) одноразову грошову допомогу після встановлення 2-групи інвалідності, суд відхиляє, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 120/6121/20-а, що набрали законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправним абзац 1 пункт 116 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 року № 17/975, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги на 17909,84 грн. Як наслідок, відповідача належить зобов'язати здійснити доплату ОСОБА_1 до одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до абзацу 1 пункту 116 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 року № 17/975, в розмірі 17909,84 грн(сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 84 копійки).
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункт 116 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 року № 17/975, в частині зменшення розміру одноразової грошової допомоги на 17909,84 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити доплату ОСОБА_1 в розмірі 17909,84 грн до одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до пункту 116 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.06.2023 року № 17/975.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022, пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Киїів, 03168).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна