15 травня 2024 р. Справа № 120/18878/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Позивач зазначає, що 08.12.2023 вона звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про переведення її на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках № 0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 та №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023. Однак, ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 13.12.2023 №023830012386 відмовило їй у переведенні на пенсію державного службовця по інвалідності. Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки нею дотримано усіх умов визначених законодавцем, за яких зберігається право на призначення пенсії саме відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Ухвалою від 22.12.2023 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
05.01.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що позивач 08.12.2023 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу". За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатами розгляду якої було винесено рішення від 13.12.2023 №023830012386 про відмову у переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідач 2 вказує, що підставою для винесення вищевказаного рішення послугувало те, що призначення пенсії по інвалідності Законом № 889-VIII не передбачено.
Крім того відповідач 2 наголошує на тому, що необхідною умовою для наявності в осіб які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ є досягненнями такими особами певного віку (60 років) та наявність страхового стажу передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV.
Отже, на думку відповідача, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.
Натомість, відповідач 1 копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.12.2023 отримав в електронний кабінет 22.12.2023 о 17:34 про що свідчить відповідна довідка, яка наявна в матеріалах справи. Однак своїм правом на подання відзиву не скористався, що з огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України не є перешкодою в розгляді даної справи.
Інших заяв по справі від сторін не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 з 22.12.2020 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Встановлення позивачу 2 групи інвалідності підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ №015520.
До 07.12.2023 позивач перебувала на посаді державної служби в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а саме займала посаду начальника Відділу методології та контролю за використанням даних інформаційних систем (робоче місце - м. Вінниця) Управління інформаційних систем та електронних ресурсів.
08.12.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою, в якій просила перевести її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках № 0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 та №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023.
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення від 13.12.2023 №023830012386 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку із відсутністю правових підстав для здійснення такого переведення.
Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом № 889-VIII не передбачено.
Листом від 14.12.2023 №0200-0205-8/125088 Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте рішення від 13.12.2023.
Не погоджуючись із рішенням відповідача 2, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу".
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", у Прикінцевих та перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-XII втрачає чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказаний висновок додатково підтверджується нормами Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622).
Зокрема пунктом 2 цього Порядку визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, незважаючи на те, що відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за особами, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мали певний стаж державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), у подальшому (після 01.05.2016) зберігається право на призначення (отримання) пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
В свою чергу частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас згідно з приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою статті цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Змістовний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби, зокрема 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі, за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, в тому числі пенсії по інвалідності, яка призначається особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
Подібна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю II групи, та станом на 01.05.2016 мала стаж державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців і загальний стаж державного службовця на момент звільнення становить понад 22 роки, а отже має право на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18.
Стосовно аргументів відповідача 2 у відзиві про те, що підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п.10, 12 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положень” Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж, то суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові вказала, що закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому тлумаченню законодавства України.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 08.12.2023 (після звільнення з державної служби) позивач звернулася із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про перехід з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 по справі № 340/4184/21.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській 13.12.2023 №023830012386 не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати № 0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 та №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023, то суд зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічно пунктом 4 Порядку N 622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Таким чином, пенсія державного службовця особі, яка на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцем, призначається із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої цією особою було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII відповідно до ст.37 Закону №3723-XII затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (Постанова №1-3), зокрема:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Зокрема, відповідно до форми довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, яка є додатком до постанова №1-3, у відповідній довідці зазначаються такі складові: середні розміри надбавок, премій та інших виплат за ___ року* (*Не раніше травня 2016 року), що передує місяцю звернення за призначенням пенсії ** (**Виплати (надбавки, місячні премії) зазначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, зазначаються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, виходячи із середнього розміру таких виплат у місяці, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, визначеного з урахуванням кількості відповідних (прирівняних) посад): надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи; надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю; виплати за додаткове навантаження; премія місячна; інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю.
Так, судом встановлено, що позивач разом із заявою про перехід на інший вид пенсії надала пенсійному органу довідку №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років за грудень 2023 року), видану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за посадою начальника Відділу методології та контролю за використанням даних інформаційних систем та електронних реєстрів Управління інформаційних систем та електронних реєстрів ГУ ПФУ у Вінницькій області, до якої включено всі види оплати праці, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Така довідка відповідає формі, затвердженій Постановою № 1-3 від 17.01.2017.
Також позивачем було надано іншу довідку Головного управління Пенсійногофонду України у Вінницькій області №0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за листопад 2023 року по посаді, яку займала позивач до свого звільнення з державної служби - начальник відділу в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. При цьому суд враховує, що незважаючи на те, що така довідка видана колишнім роботодавцем у формі листа, однак містить всі необхідні відомості та дані, що передбачені Постановою № 1-3 від 17.01.2017 (інформацію про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за листопад 2023 року), а відтак підлягає врахуванню при призначенні позивачу пенсії по інвалідності державного службовця.
Суд звертає увагу на те, що позивач на час звернення з заявою про переведення на пенсію по інвалідності, у відповідності Закону України "Про державну службу" не займала посаду державної служби, а тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі і з врахуванням середніх розмірів надбавок, премій та інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії (тобто листопад 2023 року) за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.01.2023 по справі № 340/4184/21. Крім того, такого висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.01.2024 у справі №240/5388/23.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 08.12.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та здійснити нарахування й виплату їй призначеної пенсії в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках про складові заробітної плати №0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 та №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023, які видані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з врахуванням виплачених сум.
Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов'язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ в Одеській області для прийняття відповідного рішення, проте обов'язок із, власне, щодо здійснення переведення (призначення) та виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуває на обліку, тобто в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №023830012386 від 13.12.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 08.12.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та здійснити нарахування й виплату їй призначеної пенсії в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках про складові заробітної плати №0200-0602-8/120417 від 04.12.2023 та №0200-0602-8/122118 від 07.12.2023, які видані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з врахуванням вже виплачених сум пенсії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 15.05.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ:20987385).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович