Рівненський апеляційний суд
15 травня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Міщук Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванціва Михайла Романовича на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Іванців М.Р. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Заперечує факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та пояснює, що автомобіль був запаркований, а вона перебувала в автомобілі, бо шукала свої особисті речі.
Наголошує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений належними та допустимими доказами, а тому її необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просить скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі - закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи
Справа №569/19988/23 Суддя в суді І інстанції - Яковлєв Д.В.
Провадження № 33/4815/59/24 Суддя в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №382237 від 01 жовтня 2023 року вбачається, що 01 жовтня 2023 року о 00 год. 28 хв., в м. Рівне, на вул. Погоринська, 3, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Acura RDX, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6820», що підтверджується тестом № 2231 від 01.10.2023 року, результат огляду 0,88 проміле.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.9(а) Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння, тобто докази мають бути спрямованими саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено термін "керування транспортним засобом", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування ( рішення Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, справа №404/4467/16-а).
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
На переконання апеляційного суду, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже матеріали справи не містять доказів керування нею автомобілем.
У своїй постанові, суд першої інстанції, в обґрунтування вини ОСОБА_1 , зокрема, покликався на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7845914 від 01.10.2023 року, яка була винесена відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, вищевказана постанова була скасована рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.02.2024 року (справа №569/1259/24).
Даним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що на долученому представником відповідача відеозаписі з технічного пристрою, що закріплений на форменному одязі поліцейського 471654, який долучений до протоколу у даній справі, факту порушення ОСОБА_1 пункту 9.2 «б» (неувімкнення світлового покажчику при повороті праворуч), що, як слідує із матеріалів справи, стало причиною зупинки автомобіля марки Acura RDX, р.н. НОМЕР_1 , не зафіксовано.
При цьому, за результатами розгляду справи №569/1259/24, суд констатував, що із цього відеозапису не можливо встановити, який саме транспортний засіб рухається дорогою. Крім того, після виявлення такого автомобіля до зупинки транспортного засобу була велика відстань, а зона повороту праворуч в так званому розумінні є «сліпою», а тому достовірно встановити чи включив водій даного транспортного засобу покажчик повороту праворуч встановити не вбачається можливим.
Суд дійшов висновку, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові серії ЕАТ № 7845914 від 01.10.2023 року.
Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у зазначеній постанові, які б безумовно свідчили про порушення нею п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху та зазначеної статті КУпАП, матеріали справи не містять. Оглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер поліцейських також не містить таких відомостей.
У ході розгляду справи, яка розглядається, сторона захисту доводить, що ОСОБА_1 приїхала до колеги по роботі, де вживала алкогольні напої. Вийшла до автомобіля щоб взяти особисті речі і мала намір повернутися до будинку. При цьому, автомобіль не заводила, його рух не здійснювала та відповідно не зупинялася працівниками поліції.
Такі доводи захисника ОСОБА_1 матеріали справи не спростовують, адже вони не містять доказів керування нею транспортним засобом.
Перебування особи у стані сп'яніння в салоні автомобіля, який не є в стані руху, не є доказом вчинення нею адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи в автомобілі не доводить факту керування транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таких доказів матеріали даної справи не містять.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванціва Михайла Романовича задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.