14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 552/7419/18
провадження № 51-2531ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргузахисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року і
встановила:
Захисник звернулася із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудженого.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання п. 4 ч. 2, ч. 3, 5 цієї норми процесуального права.
Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог
ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, оспорюючи, зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, окрім іншого, вказує на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, та доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Крім того, попри те, що вирок переглядався в апеляційному порядку, скаржник не зазначає, у чому полягають допущені апеляційним судом порушення норм права, які є істотними і тягнуть за собою обов'язкове скасування рішення згаданого суду, з огляду на правила ст. 404 КПК України та позицію засудженого під час здійснення апеляційного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак жодних застережень щодо цієї обставини скарга також не містить.
Також усупереч ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано належно оформлених копій судових рішень, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу від 17 жовтня 2023 року № 485), або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (долучена скаржником роздруківка вироку місцевого суду з Єдиного державного реєстру судових рішень містить знеособлену інформацію про учасників судового розгляду).
Відсутність зазначених обґрунтувань касаційної скарги унеможливлює вирішення питання судом касаційної інстанції про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, залишити без руху та надати їй строк для усунення вказаних недоліків упродовж п'ятнадцяти днів із дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3