Справа № 204/2885/24
Провадження № 1-кп/204/805/24
11 квітня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12024041660000327 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12024041660000327 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_3 провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, заявив про каяття. Пояснив, що угода про визнання винуватості була укладена в присутності захисника, це була його добровільна позиція, покарання з ним було погоджено, зі змістом угоди він був ознайомлений, ніякого примусу з боку правоохоронних органів по відношенню до нього не було, наслідки невиконання та укладення угоди йому зрозумілі, порядок оскарження також зрозумілий. Просив затвердити угоду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості. Просив її затвердити.
Заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено два види угод, один з яких - угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, другий - угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Відповідно до вимог п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).
Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням), наявність підстав для відмови в її затвердженні (ч.7 ст. 474 КПК України), заслуховує думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.
Відповідно до угоди про визнання винуватості від 25 березня 2024 року, підозрюваний ОСОБА_3 зобов'язався беззастережно визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. При укладенні угоди було враховано особу винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання. Враховано вимоги ч. 1 ст. 69-1 КК України щодо граничного розміру покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 263 КК України та сторони погодилися на призначення покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити підозрюваного від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно зі ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Крім цього, частиною першою ст. 472 КПК України, передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні наступних даних, зокрема: сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Як вбачається з викладу фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, при невстановлених обставинах, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час, незаконно придбав чотири протитанкові постріли ПГ-7Л до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, один протитанковий постріл ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три протитанкових постріли PG - 7М до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три протитанкові постріли PG - 7М до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три заряди до пострілу ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, чотири заряди до пострілу ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, 16 корпусів гранат, з яких типу Ф1 - 2 корпуси, типу РГД5 - 14 корпусів, 15 запалів типу УЗРГМ, 3 патрони калібру 12,7 мм, 4320 патронів калібру 5,45 мм, 1158 патронів калібру 7,62 мм.
В подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що вказані предмети являються бойовими припасами, вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, діючи умисно, в супереч вимогам п.п. 21, 22 ст.23, ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію» та п.п. 2.1, 2.8, 9.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, Положення про дозвільну затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, помістив їх до гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у його користуванні, де почав їх незаконно зберігати до 12 лютого 2024 року.
Надалі, 12 лютого 2024 року, у період часу з 13 години 41 хвилину по 17 годину 19 хвилину, слідчим СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді, проведено обшук гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в користуванні ОСОБА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено чотири протитанкові постріли ПГ-7Л до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, один протитанковий постріл ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три протитанкових постріли PG - 7М до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три протитанкові постріли PG - 7М до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, три заряди до пострілу ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, чотири заряди до пострілу ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, 16 корпусів гранат, з яких типу ФІ - 2 корпуси, типу РГД5 - 14 корпусів, 15 запалів типу УЗРГМ, 3 патрони калібру 12,7 мм, 4320 патронів калібру 5,45 мм, 1158 патронів калібру 7,62 мм.
Так, правовою природою інституту угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні є забезпечення швидшого досудового розслідування і судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, а також запобігання, виявлення чи припинення більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Між тим, як вбачається з угоди про визнання винуватості, вона не містить будь-яких умов, які б відповідали інтересам суспільства, у тому числі й можливості викриття інших осіб, причетних до вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення.
Окрім цього, слід зазначити, що органом досудового розслідування не встановлено ні місце, ні час придбання ОСОБА_3 вибухових речовин, боєприпасів, вибухових пристроїв, що може свідчити про приховування обвинуваченим інформації важливої для слідства та безпеки суспільства.
Крім того, у відповідності до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Однак, угода про визнання винуватості не містить будь-якого належного обґрунтування можливості (необхідності) застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_3 .
В угоді про визнання винуватості укладеної 25 березня 2024 року, прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 не було враховано в достатній мірі й характер вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 , як того вимагає ст. 470 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд доходить до висновку про те, що прокурором під час укладення угоди про визнання винуватості не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України, щодо загальних засад призначення покарання.
Таким чином, суд приходить до переконання, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості суперечить інтересам суспільства та суперечать вмогам Кримінального кодексу, оскільки ОСОБА_3 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, яке в свою чергу могло завдати значної шкоди життю та здоров'ю людей, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідним відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-372, 468, 470, 472, 474 КПК України, суд,-
Відмовити в затвердженні угоди від 25 березня 2024 року, укладеної між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1