справа № 208/11643/23
№ провадження 2/208/86/24
Іменем України
29 квітня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2002 року.
Позивач зазначає, що станом на вересень 2023 року перебувала закордоном, а саме в Іспанії. 23 вересня 2023 року їй подзвонила сусідка з квартири АДРЕСА_2 та повідомила, що її квартиру АДРЕСА_3 заливає зверху - з квартири АДРЕСА_4 .
23 вересня 2023 року відбулося залиття квартири позивача АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_5 , про що 19.10.2023 року комісією ТОВ «Оселя» у складі головного інженера ОСОБА_3 та техніка ОСОБА_4 складено акт №46 від 19 жовтня 2023 року, у якому встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є халатне відношення при користуванні сантехнічними приборами мешканцями квартири АДРЕСА_6 доступу немає, двері не відчиняють.
Виводи комісії: комісія вважає, що відповідальним за залиття квартири АДРЕСА_3 є квартиронаймач квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_2 (ордер №426 від 14.03.1996р.)
При обстеженні квартири були виявлені сліди залиття: коридор - на стіні пошкоджені шпалери на площі приблизно 0,5 х 2,50 кв.м.; ванна (сумісна с санвузлом) - деформований стельовий плінтус 1,58 м - 1 шт, 1,60 м - 2 шт, на підлозі в кутку - залишки води. На стельових світильниках (2 шт.) проржавіла окантовка; кухня - пошкоджені шпалери на двох стінах на площі приблизно 0,70 х 2,10 кв.м та 1,6 х 1,6 кв.м..
Після підтоплення квартири позивач намагалася звернутися до сусідів, які затопили квартиру, що мешкають у квартирі АДРЕСА_5 з вимогою щодо відшкодування витрат, що пов'язані з ремонтом пошкодженого приміщення. Проте сусіди не відчинили двері.
Станом на 19 жовтня 2023 року виконана оцінка вартості збитку, завданого внаслідок ушкодження квартири, шляхом затоплення, і відповідно висновку звіту № H01-0111/23 від 01 листопада 2023 року, виконаного і затвердженого ФОП ОСОБА_5 , величина вартості, отримана в результаті оцінки, складає 46 917,14 грн..
Крім того, позивач понесла витрати на проведення цієї незалежної експертизи у розмірі 3000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру №01-11 від 01.11.2023р..
Також, коли відбулось затоплення квартири, позивач зазначає, що знаходилась за кордоном, їй довелось купувати квитки для приїзду до України і до міста Кам'янське, а потім - назад за кордон, оскільки вона там працює. Вартість переїзду з місця праці до місця проживання складає:
вартість квитка від м.Барселона Ель-Прат до м.Катовице - 99,99 EUR
курс EUR станом на 27.09.2023р. складає: 38,7609 грн.
Вартість квитка: 99,99 EUR х 38,7609 грн. = 3875,702391 грн.
Вартість квитка від м.Катовице до м.Львову: 795,00 грн.
Вартість квитка від м.Львову до м.Кам'янське: 555,45 грн.
Усього, вартість переїзду від Барселона Ель-Прат-Терминал до м.Кам'янське Дніпропетровської області: 3875,702391 грн. + 795,00 грн. + 555,45 грн. = 5 226,15 грн..
Вартість переїзду з м.Кам'янське до м.Києва складає: 586,12 грн.
Вартість переїзду від м.Києва до м.Львову складає: 593,27 грн.
Вартість переїзду від м.Львова до м.Краков складає: 800,00 грн.
Вартість переїзду від м.Кракова до м.Барселона 30,36 EUR х 38,4288 грн. = 1 166,69 грн.
Усього, вартість переїзду від м.Кам'янське до Барселона Ель-Прат-Терминал складає: 3 146,08 грн.. Тобто, вартість переїзду з м.Барселона, Іспанія до м.Кам'янське, Україна та назад з м.Кам'янське, Україна до м.Барселона, Іспанія склала 8 372,23 грн..
Усього разом, з урахуванням вартості ремонту, оздоблювальних матеріалів та експертизи і квитків для приїзду до України і повернення назад за кордон до м.Барселона, матеріальна шкода становить 58 289,37 грн..
Також, вищезазначеним затопленням та виниклою необхідністю проведення у квартирі ремонтних робіт та усього іншого, що із цим пов'язано, позивач зазначає, що йому спричинено моральну шкоду на суму 20 000,00 грн., оскільки вона була змушена припинити працю за кордоном та терміново діставатись до м.Кам'янське, України.
Окрім того, відповідно до договору про надання правової допомоги адвоката витрати на правову допомогу адвоката складають: 5 000,00 грн..
Тому позивач просить суд:
1.стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 58 289,37 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яка складається із:
-46 917,14 грн. - вартості отриманої в результаті оцінки збитків, завданих внаслідок ушкодження квартири, шляхом затоплення;
-3000,00 грн. - витрати на проведення незалежної експертної оцінки;
-8 372,23 грн. - вартість переїзду від м.Барселона до м.Кам'янське та знову до м.Барселона.
2.Стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
3.Стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на надання правової допомоги для складання позовної заяви.
4.Судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відкрито провадження по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2002 року, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , яке посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О. та зареєстровано в реєстрі за № 4202.
Відповідно до акта №46 від 19.10.2023 року, наданого ТОВ «Оселя», вбачається, що комісією у складі інженера ОСОБА_7 та техніка ОСОБА_4 проведено обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_7 , власником якої є ОСОБА_1 на предмет залиття квартири. При обстеженні квартири були виявлені сліди залиття: коридор - на стіні пошкоджені шпалери на площі приблизно 0,5х2,50 кв.м.; ванна (сумісна с санвузлом) - деформований стельовий плінтус 1,58 м - 2 шт, 1,60м - 2 шт, на підлозі в кутку - залишки води. На стельових світильниках (2 шт.) проржавіла окантовка; кухня - пошкоджені шпалери на двох стінах на площі приблизно 0,70х2,10 кв.м та 1,6х1,6 кв.м.. Комісією встановлено, що за період з 01.01.2022 року по теперішній час з приводу аварій на комунікаціях в кв. 66 квартиронаймач даної квартири не звертався. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 - є халатне відношення при користуванні сантехнічними приборами мешканцями квартири АДРЕСА_5 , розташованої поверхом вище. В квартиру АДРЕСА_5 доступу немає, двері не відчиняють. Комісія вважає, що відповідальним за залиття кв. АДРЕСА_3 є квартиронаймач квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_2 (ордер №426 від 14.03.1986 р.) (а.с.11).
Відповідно до звіту про оцінку вартості №H01-0111/23, складеного 01.11.2023 року оцінювачем ОСОБА_8 та затвердженого ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку власника об'єкта оцінки: житлова однокімнатна квартира, яка розташована на 2-му поверсі 5-и поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 складає: 46 917,14 грн. (а.с.12-66).
В матеріалах справи міститься відповідь ТОВ «Оселя» №254 від 28 березня 2024 року на адвокатський запит, відповідно до якого вбачається, що квартира АДРЕСА_4 приватизована всіма членами сім'ї ОСОБА_9 , про що є відмітка у особовому рахунку, а саме: розпорядження про передачу квартири у власність громадян №8749 від 08.08.1997р.. Отже, ОСОБА_2 є основним квартиронаймачем, а також співвласником житлового приміщення за вказаною адресою.
Відповідно до відповіді Комунального підприємства «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР на адвокатський запит №б/н від 23.04.2024 року щодо надання інформації про те, хто є власником квартири АДРЕСА_4 - інформація за змістом є конфіденційною інформацією про фізичні особи, а тому відсутні законні підстави для надання відповідної інформації.
Згідно інформації №375210632 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.04.2024 року вбачається, що відсутня інформація щодо права власності за адресою: АДРЕСА_9 .
При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана особі і її майну або завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка завдавача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності своєї вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обчислюється, виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент розгляду справи.
Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.
Тобто, саме відповідач має довести відсутність своєї вини у залитті квартири позивача.
У частині третій статті 12 ЦПК України, частині першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем доведено як сам по собі факт спричинення матеріальної шкоди, так і її розмір. В той час коли відповідачем не доведено відсутність своєї вини у залитті квартири позивача.
Відповідно до звіту про оцінку вартості №H01-0111/23, складеного 01.11.2023 року оцінювачем ОСОБА_8 та затвердженого ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку власника об'єкта оцінки: житлова однокімнатна квартира, яка розташована на 2-му поверсі 5-и поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 складає: 46 917,14 грн. (а.с.12-66).
Вартість витрат на проведення незалежної експертної оцінки складає 3 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового ордеру №01-11 від 01.11.2023 року (а.с.67).
Окрім цього, позивач понесла витрати у зв'язку з переїздом з м.Барселона, Іспанія до м.Кам'янське, Україна та назад з м.Кам'янське, Україна до м.Барселона, Іспанія, що складає: 8 372,23 грн. та підтверджується копією квитків на переїзд (а.с.68-81).
З врахуванням обставин даної справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди, завданої затопленням квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 46 917,14 грн., також на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. за складання звіту про оцінку вартості, та вартість переїзду у зв'язку з затопленням вищезазначеної квартири з АДРЕСА_10 у розмірі 8 372,23 грн..
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , крім вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям її квартири, просила також стягнути з відповідача на її користь 20 000,00 грн. у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Такі вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивачки, тривале перебування в стані стресу та зниження якості проживання та небажання відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду та усунути своєчасно причини виникнення цієї шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням обставин і характеру заподіяння шкоди, тривалості моральних страждань позивачки внаслідок залиття її квартири з вини відповідача, вимушених змін у її житті, суд вважає за необхідне задовольнити такі вимоги, проте сума визначена позивачкою в 20 000,00 грн. є завищеною, та враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшити її до 5000,00 грн..
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат.
Згідно за ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 867,90 грн. (1073,60*63 289,37/78 289,37).
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн..
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник позивача надає у якості доказу лише договір про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2023р..
З огляду на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, докази фактично понесених витрат не є підтвердженими, отже відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 не підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн..
Керуючись ст.ст.11, 13, 22, 23, 322, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 263, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у розмірі 58 289 (п'ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп., що складається з:
-46 917 (сорок шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 14 коп. - вартість отриманої в результаті оцінки збитків, завданих внаслідок ушкодження квартири шляхом залиття;
-3000 (три тисячі) грн. 00 коп. - витрати на проведення незалежної експертної оцінки;
-8 372 (вісім тисяч триста сімдесят дві) грн. 23 коп. - вартість переїзду у зв'язку з затопленням квартири з АДРЕСА_10 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп..
Усього: 63 289 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 90 коп.
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_11 .
Суддя Похваліта С. М.