Справа 754/6341/23 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1709/2024 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
21 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючого), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року, -
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
за ч.1 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ч.2 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік 6 місяців із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , 16 липня 2022 року, у період часу приблизно з 22 години 50 хвилин до 23 години 07 хвилин, будучи пасажиром таксі, а саме автомобіля марки «Фольксваген Поло», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив крадіжку належного ОСОБА_7 майна, а саме смартфону та утримуючи його при собі, по прибуттю до місця призначення за адресою: АДРЕСА_2 , залишив салон вказаного автомобіля.
Крім того, ОСОБА_9 , 17 липня 2022 року, у період часу з 02 год. 22 хв по 02 год. 31 хв, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи дистанційний доступ до поточного банківського рахунку, через раніше викрадений мобільний телефон із встановленим додатком «Приват24», з метою незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілої, ініціював списання грошових коштів з банківського рахунку потерпілої ОСОБА_7 , шляхом формування підробленого документа на переказ грошових коштів з банківського рахунку, що належить потерпілій ОСОБА_7 на свій власний банківський рахунок в АТ «ТАСКОМБАНК», та здійснив перерахування грошових коштів на загальну суму 11 500 грн.
Крім цього, ОСОБА_9 , 17.07.2022 року, о 02 годині 38 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою повторного підроблення платіжного доручення на переказ коштів з банківського рахунку, маючи дистанційний доступ до поточного банківського рахунку, через раніше викрадений мобільний телефон із встановленим додатком «Приват24», ініціював списання грошових коштів з банківського рахунку потерпілої, шляхом повторного формування підробленого документу на переказ грошових коштів з банківського рахунку, електронного платіжного доручення на здійснення перерахування грошових коштів з банківського рахунку, що належить потерпілій ОСОБА_7 , на розрахунковий рахунок Національного банку України, та здійснив перерахування грошових коштів у розмірі в розмірі 203 грн 83 коп.
В апеляційній скарзі прокурор вказав на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування положень ст.75 КК України, які не підлягали застосуванню та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. В обґрунтування доводів скарги вказав на те, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд жодним чином не обґрунтував мотивів такого рішення. В оскаржуваному вироку суд послався лише на наявність пом'якшуючої обставини - щире каяття. Натомість, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять таких даних. Натомість, як вбачається із мотивувальної частини вирок, обвинувачений ОСОБА_9 під час здійснення кримінального провадження не вжив заходів щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_7 завданих збитків. Прокурор звернув увагу на характеризуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_9 , який хоча в силу статті 89 КК України визнається таким, що немає судимості, однак все ж раніше вчиняв злочини проти власності. Наведене, на переконання свідчить про те, що ОСОБА_9 на шлях виправлення не став, не зробив належних для себе висновків. На переконання прокурора, виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства неможливе та призведе до подальшого нехтування нормами закону. Висновки суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання та не відповідають його меті. Просив вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч.1 ст.200 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст.200 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_8 вказав на її необґрунтованість. Вирок вважав законним та обґрунтованим. Звернув увагу на те, що доводи прокурора, що обвинувачений ОСОБА_9 не цікавився долею потерпілої та не вживав заходів щодо відшкодування вважав такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. ОСОБА_9 постійно перебував на зв'язку із потерпілою та на час розгляду справи в суді першої інстанції, частково відшкодував завдані збитки в розмірі 3 000 грн, який заявлялвся потерпілою у цивільному позові, про що свідчить відповідна квитанція, яка долучена до матеріалів справи. У зв'язку із цим, потерпіла була присутня в судовому засіданні та просила, суд не позбавляти волі ОСОБА_9 , та призначити більш м'яке покарання. Окрім цього, в обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до положень ст.66 КК України, наявні обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій. Окрім цього, відсутні обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до ст.67 КК України. На думку захисника, перебуваючи на волі ОСОБА_9 зможе працювати, та відбувати покарання із випробуванням, яке буде достатнім для його виправлення та перевиховання. Оскільки під час відвідування органу пробації з ОСОБА_9 будуть проводитись профілактичні бесіди та йому відомо, що у разі порушення виконання покарання, він буде направлений до установи виконання покарань. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи і просив апеляційну скаргу задовольнити;
потерпілу, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просила залишити вирок без змін;
обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, вважали її доводи необґрунтованими та просили залишити її без задоволення, а вирок без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції щодо обставин кримінального провадження, докази стосовно яких судом першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду не досліджувались і щодо яких не надійшло апеляційних скарг, апеляційним судом не перевірялися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги, відповідно до положень ч.2 ст. 404 КПК України, колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що проявилося у необґрунтованому звільненні ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, то колегія суддів не визнає їх переконливими та такими, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За змістом положень ч.1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого злочину, особи винного та інших обставинах справи.
Цих вимог закону при призначенні ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Так, при призначенні ОСОБА_9 покарання, місцевий суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, обставини справи, дані про його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, працює. Крім цього, судом враховано те, що ОСОБА_9 вжив заходів щодо відшкодування шкоди моральної шкоди потерпілій у розмірі 3000 грн. У якості обставини, що пом'якшувала покарання ОСОБА_9 місцевий суд визнав - щире каяття. При цьому, обставин, що обтяжували покарання ОСОБА_9 місцевим судом не встановлено.
Крім цього, врахувавши наведене у своїй сукупності, місцевий суду дійшов висновку про можливість перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, на підставі положень ст.75 КК України звільнив обвинуваченого ОСОБА_9 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік та 6 місяців.
У контексті оцінки висновку місцевого суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, колегія суддів зважає на те, що у ході апеляційного розгляду стороною захисту були представлені факти, які істотно впливають на призначення ОСОБА_9 покарання. Зокрема, захистом були представлені банківські квитанції, відповідно до яких, обвинувачений на розрахунковий рахунок потерпілої ОСОБА_7 перерахував 15 000 грн.
Крім цього, у ході апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_7 підтвердила факт добровільного відшкодування ОСОБА_9 матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненим злочином. Вказані обставини потерпіла підтвердила як усно, так і письмово. Враховуючи викладене, потерпіла просила призначити ОСОБА_9 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Наведені обставини приводять колегію суддів до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання і свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про можливість застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України.
Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність вироку в частині призначеного покарання.
Звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням проведене у відповідності до вимог закону. Колегія суддів констатує той факт, що відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями у поєднанні із позицією потерпілої щодо призначення покарання у взаємозв'язку із іншими даними, які характеризують особу обвинуваченого із позитивної сторони, указує на існування можливості виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання, що указує на правильність рішення суду першої інстанції про застосування щодо обвинуваченого вимог ст. 75 КК України.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту її оголошення.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4