Справа 761/4026/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2922/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
21 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до 08 квітня 2024 року з можливістю внесення застави в розмірі 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень та в разі її внесення, покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_6 , які утворюють сукупність кримінальних проступків, нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, міри покарання, яка з урахуванням положень ст. 68 КК України, може бути призначена обвинуваченому, у разі доведення його винуватості. Окрім цього, судом враховано, що жодних відомостей про наявність в обвинуваченого офіційного джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, зокрема відомостей, що ОСОБА_6 проживає зі своєю малолітньою дитиною та утримує її, та інших факторів, які б могли свідчити про наявність запобіжників в обвинуваченого, що може перешкодити останньому вільно залишити своє постійне місце проживання з метою ухилення від кримінального провадження, суду надано не було. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу указавши на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що рішення суду не містить достатніх мотивів, які б підтверджували доцільність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , а клопотання прокурора фактично містило формальний перелік ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Звернув увагу, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 25 січня 2024 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до 23 березня 2024 року. Отже, необґрунтованим є висновок прокурора стосовно продовження існування ризиків вчинення будь-яких дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв'язку із цим, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи у слідчому ізоляторі, здатний порушувати свої процесуальні обов'язки або якимось чином перешкоджати кримінальному провадженню. Окрім цього, захисник зазначає про те, що місцевим судом не було враховано наявність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_6 , а саме дані про те, що у його батька було виявлене тяжке захворювання, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, у нього існує юридичний і моральний обов'язок утримувати свого непрацездатного та тяжко хворого батька і ця обставина. На думку захисника, зазначені обставини свідчать про наявність в обвинуваченого соціального запобіжника від вчинення дій, про які зазначає у своєму клопотанні прокурор. Захисник зазначив, що визначена судом застава у якості альтернативного запобіжного заходу є непомірною для ОСОБА_6 . Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а запобіжний захід щодо ОСОБА_6 скасувати.
Оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу відповідно до положень ч.4 ст.4221 КПК України без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали апеляційної скарги із долученими до неї матеріалами, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 було вирішене на стадії судового провадження. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обґрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при вирішенні зазначеного вище питання були враховані тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також інші обставини кримінального провадження. Ці обставини привели суд першої інстанції до обґрунтованого переконання про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. У зв'язку із цим суд першої інстанції із підстав, передбачених законом ухвалив рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, належним чином його мотивувавши. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості, із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не містить доводів, які би указували на незаконність та не обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду ґрунтується на даних про особу обвинуваченого із урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінальних правопорушень. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. Із урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення військового стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 08 квітня 2024 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4