10 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4741/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним та скасування наказу.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2022 року № 216 про оголошення дисциплінарного стягнення рядовому ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 13.06.2022 року № 216. рядового ОСОБА_1 , за порушення вимог абзацу 3 статті 11 (беззастережно виконувати накази командирів), статті 12 (про все що сталось з військовослужбовцем стосується виконання службових обов'язків військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальнику). абзацу 15 статті 128 (точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану. Із зазначеним наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 13.06.2022 року № 216, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани не погоджується, вважає що він прийнятий з грубим порушенням процесуальних та матеріальних норм, містить суперечливі висновки, зроблені на підставі неналежним чином досліджених доказів а в своїй більшості, взагалі грунтуються на неналежних доказах.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що дисциплінарне стягнення «сувора догана» на ОСОБА_1 було накладено правомірно, а наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2022 № 216 скасуванню не підлягає.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до Указу Президента України "Про проведення загальної мобілізації" від 24.02.2022 року №69/2022 та згідно з мобілізаційним призначенням за мобілізаційним планом ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 07 березня 2022 року позивача зараховано до списів особового складу Військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення та призначено оператором відділення засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла.
12.06.2022 начальник зв'язку - начальник ІТВ майор ОСОБА_3 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 та доповів, що 06.06.2022 о 14 годині 10 хвилин, під час проведення прибирання закріпленої території підрозділу, солдат ОСОБА_1 , нікого не повідомивши про свої наміри, не виконав розпорядження щодо проведення вказаних йому робіт та полишив визначене місце перебування, вибувши у невідомому напрямку. За результатами пошуку силами підпорядкованого доповідачу підрозділу, в межах військової частини НОМЕР_2 , вищезазначеного військовослужбовця, о 14:54, «було знайдено старшим солдатом ОСОБА_4 в спальному приміщенні підрозділу, відпочиваючим лежачи на ліжку».
За наслідками розгляду такого рапорту Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 216 від 13.06.2022 «Про оголошення дисциплінарного стягнення» оператору відділення засекреченого зв'язку інформаційно телекомунікаційного вузла солдату ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення -«СУВОРА ДОГАНА», за порушення вимог абзацу 3 статті 11 (беззастережно виконувати накази командирів), статті 12 (про все що сталось з військовослужбовцем і стосується виконанням ним службових обов'язки військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальнику), абзацу 15 статті 128 (точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Вважаючи такий наказ протиправним та таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
-вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Насамперед, статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
-додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
-бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
-додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
-виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
-поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було проведено службової перевірки.
Так, судом встановлено, що службове розслідування відносно позивача дійсно не проводилося.
Водночас, суд зазначає, що згідно до статті 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 83 Статуту, військовослужбовці, які порушують військову дисципліну або громадський порядок, мають притягатися до дисциплінарної відповідальності на них можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 87 Статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
У статті 84 Дисциплінарного Статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підставами для призначення службового розслідування є:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Отже, як прямо слідує з наведених норм, проведення командиром службового розслідування є його правом, а не обов'язком. Таке розслідування має на меті встановлення певних обставин, що можуть вплинути на прийняття рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було порушення вимог абзацу 3 статей 11, 12, абзацу 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що підтверджується рапортом майора ОСОБА_5 , в якому зазначається про не виконання розпорядження начальника зв'язку.
Насамперед, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Тому суд критично відноситься до твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ прийнято без попереднього проведення службового розслідування, оскільки чинним законодавством не визначено обов'язкового проведення службового розслідування під час накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення
В позові представник позивача посилався на те, що додаток 12 до наказу МОУ 29.11.2018 №604, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за №1451/32903 "Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту" (далі за текстом - Інструкція №604) містить вичерпний перелік військової дисципліни, які обліковуються для оцінки її стану. Порушення, про допущення якого ОСОБА_1 стверджує відповідач в даному переліку відсутнє.
У відповідності до п.1 Інструкції №604 ця інструкція визначає механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни в структурних підрозділах Міністерства оборони України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, органах військового управління, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, установах, організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони України, та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, військових частинах, установах, організаціях, підпорядкованих Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Вичерпний перелік порушень військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану військової дисципліни, передбачений додатком 12 до Інструкції №604 (п.13 Інструкції №604).
З огляду на те, що перелік порушень військової дисципліни, передбачений додатком 12 до Інструкції №604, використовується лише при визначені наявності підстав для внесення таких порушень до відповідного журналу в силу вимог Інструкції №604, посилання представника позивача на те, що дії ОСОБА_1 не відносяться до порушень військової дисципліни, визначених вказаним переліком, є безпідставним, оскільки ним не враховано того, що вказаний перелік містить лише види порушень, що підлягають обліку, а не всіх порушень військової дисципліни наслідком яких може бути дисциплінарна відповідальність військовослужбовця.
Необхідно повторно зазначити, що приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
В разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
На переконання суду, у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати, які у зв?язку із відмовою у задоволенні позову підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду скерувати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК