07 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1213/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В.Науменка, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, б.40, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 26241445)
третя особа-1: Державна судова адміністрація України (вул. Липська,18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795)
третя особа-2: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, б. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
1) визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2023 року по 29.02.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102 грн. 00 коп;
2) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в сумі 2 684 грн. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року;
3) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в сумі 3028 грн. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року;
4) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
5) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу нараховується та виплачується судова винагорода у неналежному розмірі, а саме - під час її обрахування застосовується розрахункова величина - "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", яка у спірному періоді часу становить 2102 грн., замість встановленої законом розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Така розрахункова величина у 2023 році складала 2684 грн., а у 2024 році складає 3028 грн. Отже, на думку позивача, відповідачем протиправно застосовано для розрахунку суддівської винагороди неналежну розрахункову величину, що призвело до нарахування та виплати суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
Ухвалою суду від 06.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для вчинення сторонами процесуальних дій (а.с. 19).
Від відповідача до суду 20.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що посадовий оклад позивачу розрахований виходячи з розрахункової величини, встановленої Законами України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яка складає 2102 грн. Зазначає про відсутність правових підстав для застосування для розрахунку посадового окладу судді будь-якої іншої розрахункової величини у зв'язку з відсутністю диспозитивності у виборі норми закону, що підлягає застосуванню (а.с. 29-33).
Інших заяв про суті справи до суду не надходило.
У період часу 06.05.2024 розгляд справи не проводився у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Указу Президента України №425/2016 від 29.09.2016, позивача було призначено суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (а.с. 7-8).
З 21 жовтня 2016 року позивача зараховано до штату зазначеного суду відповідно до наказу голови суду від 20.10.2016 №117-к (а.с. 10).
Відповідно до наданих сторонами розрахункових документів (а.с. 9, 35-37), посадовий оклад позивача у 2023-2024 роках становить 63060 грн.
Позивач не погоджується з таким розміром посадового окладу, зазначаючи на неправильне його обрахування відповідачем, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, Закон №1402).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону №1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону №1402 вбачається, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно частин 2-6 статті 135 Закону №1402-VIII визначено складові суддівської винагороди, базовий розмір посадового окладу, регіональні коефіцієнти, розміри та структура щомісячних доплат.
Зокрема, пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що вона є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів (30) для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, водночас не встановлює розміру такого мінімуму, який необхідний для проведення відповідних розрахунків, а отже для визначення посадового окладу судді необхідно звернутись до інших законів, які визначають розмір зазначеної розрахункової величини.
Такими законами у даному випадку є Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 3 листопада 2022 року (далі - Закон №2710) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX від 9 листопада 2023 року (далі - Закон №3460).
Так, статтею 7 Закону №2710 встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні;
працездатних осіб - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Також стаття 7 Закону №3460 встановлює з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Отже, законодавчо визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, який у 2023-2024 роках є незмінним та становить 2102 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час визначення розміру посадового окладу позивача застосовано саме вказану вище розрахункову величину - 2102 грн. Х 30 = 63060 грн., нарахування та виплата якої у зазначеному розмірі позивачем не оспорюється.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій та рішень підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача щодо розрахунку посадового окладу позивача, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними, як і похідні вимоги, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО