Окрема думка
судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Фаловської І. М.
10 квітня 2024 року
м. Київ
на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 484/1402/20 (провадження № 61-5184св23)
за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколайовської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що у період із 2015 до 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_4 .
З ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 з дитиною та почав жити окремо, з дитиною зустрічався за місцем проживання позивача, матеріально допомагав на свій розсуд, коли у нього було бажання.
У грудні 2017 року вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини та 22 січня
2018 року Святошинський районний суд м. Києва у справі № 759/19019/17 видав судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх його доходів щомісячно, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 грудня
2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
З того моменту ОСОБА_2 став себе поводити агресивно, звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дочку (у задоволення якого відмовлено), з позовом про встановлення часу та місця спілкування з дитиною, попри те, що перешкод у спілкуванні з дочкою у нього не було.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду
від 08 квітня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1
не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його дочкою ОСОБА_4 .
Визначено такий спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, особисте спілкування: побачення першої та третьої суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання чи перебування дитини; під час побачень дозволити ОСОБА_2 гуляти з дочкою у присутності матері ОСОБА_1 з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв; зобов'язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з дочкою надавати йому точну інформацію навчання, проживання та перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.
У задоволенні такого способу участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_4 як гуляти під час побачень з дитиною в період часу з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв на дворі за відсутності матері відмовлено.
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який було надано у справі № 759/19510/17, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, кожної суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір'ю дитини, за місцем проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою проживають з бабусею та дідусем у приватній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Також зазначено, що між сторонами виникли неприязні стосунки, та ОСОБА_2 хоче забирати дитину до себе та своїх родичів, брати участь у вихованні дитини на власний розсуд, коли йому буде зручно, що підтверджує намагання забрати дитину до себе в м. Київ.
Згідно з психологічними висновками практичного психолога ОСОБА_3 переживає психологічний тиск із боку батька ОСОБА_2 , не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців-психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігається неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
Визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю відповідатиме її інтересам, яка має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини. Крім того, дитина малолітня та потребує постійної материнської уваги та любові.
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов мотивовано тим, що з початку 2016 року ОСОБА_1 періодично проживала спільно у квартирі ОСОБА_2 у м. Києві, з літа 2016 року почали проживати однією сім'єю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
З березня 2017 року сторони фактично почали проживати окремо з ініціативи ОСОБА_1 .
Протягом 2017-2018 років мати з дитиною проживала у квартирі батьків на АДРЕСА_2 .
З кінця весни 2017 року мати дитини вийшла на роботу, маленькою дитиною займалася бабуся. ОСОБА_1 створювала перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим він змушений був звертатися до суду з позовом.
Тривалий час ОСОБА_2 був обмежений у праві спілкування з дочкою, не мав можливості дізнатись інформацію про неї. Претензії ОСОБА_1 мають матеріальний характер. Незважаючи на те, що батько брав участь у вихованні дочки, ОСОБА_1 звернулася у грудні 2017 року з позовом до суду про стягнення аліментів. Дочка фактично проживає за місцем реєстрації матері, разом з бабусею та дідусем. Батько зустрічається з дочкою виключно у присутності бабусі, незважаючи на те, що рішенням суду визначені зустрічі батька з дитиною в присутності матері.
Робота психолога проводилася з маленькою дитиною за відсутності батьків та в присутності сторонньої особи.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір'ю у м. Первомайську, а сама постійно працює у м. Києві, відповідно і проживає у м. Києві, ОСОБА_2 вважав, що місце проживання дитини має бути визначено в м. Києві, у зв'язку з чим просив суд задовольнити зустрічну позовну заяву та визначити місце проживання дитини з ним.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року об'єднано в одне провадження зустрічний та первісний позови.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року первісний позов задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У зустрічному позові відмовлено.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з висновком органу опіки та піклування доцільним є проживання дитини з матір'ю, жодних доказів, які б підтвердили неналежне виховання дитини матір'ю (враховуючи, що дитина постійно проживала з нею) суду не надано.
Суд не встановив обставин, а ОСОБА_2 не надав належних доказів того, що поведінка чи дії ОСОБА_1 або наслідки її спілкування з дитиною, можуть суперечити інтересам дитини або впливати на неї негативно, перешкоджати її фізичному та духовному розвитку. Крім того, ОСОБА_2 не надав обґрунтованих та достатніх доказів про створення ОСОБА_1 стосовно дитини таких умов, за яких вона позбавлена можливості виконувати свої батьківські обов'язки.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення. Первісний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
У зустрічному позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний виходив з того, що про судове засідання, призначене на 07 липня 2022 року, ОСОБА_2 та його представник належним чином не повідомлені. Докази направлення їм судової повістки-повідомлення про призначення розгляду справи на 07 липня 2022 року та її отримання у матеріалах справи відсутні. Отже, сторона відповідача за первісним позовом не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, тому суд не дотримався вимог частини п'ятої статті 128 ЦПК України, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції з урахуванням першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взяв до уваги те, що з народження малолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю, урахував особисту прихильність малолітньої дитини до матері, вік дитини, відсутність будь-яких обставин, які виключали можливість проживання дитини з матір'ю, враховуючи висновок органу опіки та піклування, який є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.
Частково задовольняючи первісний позов, апеляційний суд також вказав, що зазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції конкретної адреси, за якою має проживати дитина, є зайвим, оскільки місце проживання малолітньої дитини визначається за місцем проживання матері або батька, або за конкретною адресою. Оскільки наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю, то підстави для зазначення конкретної адреси відсутні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Саме по собі зазначення відповідачем у зустрічному позові підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, який проживає
у м. Києві, лише тому, що позивач (мати дитини) працює у закладі, який розташований у м. Києві, не може бути безумовною підставою для визначення місця проживання дитини з батьком. Факт створення належних умов для проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька з урахуванням дійсного психоемоційного стану дитини не забезпечить розвиток малолітньої дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, просив її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо законності та обґрунтованості рішення, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають матеріалам справи, не врахував доводів ОСОБА_2 та не надав належної правової оцінки його аргументам.
Безпідставним та необ'єктивним є посилання суду апеляційної інстанції на психологічний висновок спеціаліста психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11, оскільки на момент ухвалення постанови від 07 грудня 2022 року дитині виповнилося майже 6 років. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 звертав увагу суду на неправомірність такого висновку, оскільки він складений за відсутності батьків, а викладені в ньому висновки викликають сумнів щодо достовірності.
Суди не врахували, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року призначено судово-психологічну експертизу, однак обмежилися посиланням на її призначення і про неможливість її проведення. Проте суди не зазначили, що експертиза не була проведена з вини ОСОБА_1 , оскільки вона неодноразово ухилялася від участі у її проведенні та не забезпечувала присутність дитини.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно необґрунтовано визначив місце проживання дитини без зазначення конкретної адреси.
Суди, визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, не з'ясували, де фактично перебуває та проживає дитина, не встановили умов такого проживання, оскільки додані ОСОБА_1 докази, не відповідають дійсним обставинам справи.
Суди не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 332/2901/15 (провадження № 61-2171св20), від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18), від 13 червня 2018 року у справі № 754/14768/15-ц (провадження № 61-12333св18), від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19 (провадження № 61-5950св22), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц (провадження № 61-10851св20), від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № К/9901/29090/18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасовано,
а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову касаційного суду мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, взявши до уваги лише висновки Органу опіки та піклування та частково задовольнивши первісний позов матері, дійшов таких висновків без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, без з'ясування інтересів дитини.
Апеляційний суд під час перегляду справи не з'ясував психоемоційний стан дитини, її прихильність до батьків тощо, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення фактично ґрунтується на письмових документах, наданих лише однією стороною у справі - ОСОБА_1 , а висновки суду містять загальні доводи про зв'язок матері з дитиною відповідного віку.
Не з'ясував суд і умови проживання відповідача ОСОБА_2 , який, як слідує з довідки про склад сім'ї, проживає разом із батьком та двоюрідним братом, які можуть заперечувати проти проживання разом із ними малолітньої дитини.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу та визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, достеменно не з'ясував, де фактично перебуває та проживає дитина на час розгляду справи, не встановив умови її проживання.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою і те, що ОСОБА_2 у цій справі звернувся із зустрічним позовом та також просив визначити місце проживання дитини з ним, однак суд не з'ясував умови проживання за адресою місця проживання батька та не вирішив питання щодо можливості отримання висновку від Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розв'язання спору за результатами обстеження умов проживання дитини.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З наведеним судовим рішенням колегії суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду та необхідністю передачі справи на новий розгляд не можу погодитись з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім - права батьків.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Хочу зауважити, що сім'я є цінною для розвитку дитини і, коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним
у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі
№ 377/128/18, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 15 квітня
2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 28 вересня 2023 року у справі
№ 944/5191/19, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20).
Повертаючись до обставин цієї справи, судами встановлено, що згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який було надано у справі № 759/19510/17, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, кожної суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір'ю дитини, за місцем проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою проживають з бабусею та дідусем у приватній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні для проживання, виховання та розвитку дитини умови.
Також зазначено, що між сторонами виникли неприязні відносини, та ОСОБА_2 хоче забирати дитину до себе та своїх родичів, бере участь у вихованні дитини на власний розсуд, коли йому буде зручно, що доводить те, що він намагається забрати дитину до себе в м. Київ.
Згідно з психологічними висновками практичного психолога дочка ОСОБА_3 переживає психологічний тиск з боку батька ОСОБА_2 , не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців-психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігаються неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
Відповідно до довідки від 21 січня 2021 року № 05/21-03 ОСОБА_1 працює у Київському коледжі зв'язку з 09 червня 2008 року на посаді завідувача лабораторії аналізу та обробки інформації з 01 липня 2013 року. З 01 лютого 2021 року запроваджено дистанційну (надомну) роботу згідно з трудовим договором від 20 січня 2021 року № 01, наказом від 20 січня 2021 року № 02-к.
Згідно з довідкою від 18 січня 2021 року № 18/01 Житлово-будівельного кооперативу «Фрегат» ОСОБА_1 станом на 18 січня 2021 року проживала разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини від 08 грудня 2020 року, складеного комісією Управління у справах дітей Первомайської міської ради, ОСОБА_1 разом із дочкою проживають в трьохкімнатній квартирі, одна з кімнат якої повністю обладнана під кімнату дочки згідно з її віковими потребами (т. 1, а. с. 194).
У подальшому комісія у складі начальника управління у справах дітей Первомайської міської ради, завідувача сектору захисту прав, свобод і інтересів дітей управління у справах дітей міської ради та головного спеціаліста-юрисконсульта управління у справах дітей міської ради, 27 січня 2021 року обстежили матеріально-побутові умови проживання малолітньої ОСОБА_3 , за місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що склала акт. Відповідно до змісту акта під час перевірки з'ясовано, що сім'я проживає в трьохкімнатній квартирі, в який зроблений сучасний ремонт, підключені всі зручності, індивідуальне опалення; квартира мебльована сучасними меблями, є необхідні електричні побутові пристрої; для дитини обладнана окрема кімната, де є сучасні іграшки, розвиваючі ігри, піаніно; в кімнаті окремо дитяче ліжко з чистою білизною; в окремій шафі складено дитячий одяг; дитина забезпечена засобами для гігієни, всіма побутовими речами; санітарний стан приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Комісія з'ясувала, що умови проживання малолітньої дитини відповідають санітарно-гігієнічним нормам для проживання, розвитку та відпочинку ОСОБА_3 , створені належні умови
Згідно з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради від 04 лютого 2021 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 Виконавчий комітет Первомайської міської ради як орган опіки та піклування вважав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції (погоджуючись по суті із висновком суду першої інстанції щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю), повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, зокрема психологічний висновок спеціаліста-психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11, висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради від 04 лютого
2021 року, довідки та акти огляду місця проживання дитини, у результаті чого встановив, що з народження дитина проживає з матір'ю, за місцем проживання матері для малолітньої ОСОБА_3 створені належні умов для проживання, дівчинка відчуває себе затишно і комфортно в сім'ї матері, яка має сформоване уявлення про її виховання, проявляє зацікавленість у справах дочки.
Такі обставини свідчать про належні умови та позитивне емоційне середовище для всебічного розвитку та проживання дитини. Водночас факт створення належних умов для проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька не забезпечить розвиток малолітньої дівчинки у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, враховуючи дійсний психоемоційний стан дитини в контексті відносин з батьком.
У справі не встановлено, а ОСОБА_2 не довів обставини, які виключають можливість проживання дитини з матір'ю. ОСОБА_2 не надавдостатніх, належних та допустимих доказів (висновок органу опіки та піклування) на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з ним як батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
У свою чергу, доводи заявника про безпідставність та необ'єктивність посилання суду апеляційної інстанції на висновок спеціаліста психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11, оскільки на момент ухвалення оскаржуваної постанови 07 грудня 2022 року дитині виповнилося майже 6 років, на висновки суду апеляційної інстанції щодо вирішення спору по суті не впливають.
Зазначений доказ стосується дослідження психологом обставин за результатами обстеження та роботи з малолітньою ОСОБА_3 протягом жовтня-листопада 2020 року, актуальних на момент вирішення спору та отриманих після звернення ОСОБА_1 у квітні 2020 року з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Наявність психологічного висновку спеціаліста-психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11 та його зміст враховані у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради від 04 лютого 2021 року під час надання оцінки доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
У вказаному висновку виконавчий комітет Первомайської міської ради як орган опіки та піклування вважав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 саме разом із матір'ю.
У письмових поясненнях від 02 серпня 2021 року, наданих після пред'явлення у січні 2021 року ОСОБА_2 зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, виконавчий комітет Первомайської міської ради як орган опіки та піклування зазначив, що повідомив ОСОБА_2 про розгляд органом опіки та піклування питання визначення місця проживання його дитини з матір'ю, роз'яснив йому необхідність звернутися до служби у справах дітей за місцем свого проживання з метою обстеження його умов проживання, отримання акта для підготовки відповідного висновку у межах його позову.
За результатами відвідування родини ОСОБА_1 та спілкування з малолітньою ОСОБА_3 представники виконавчого комітету Первомайської міської ради як органу опіки та піклування встановили, що ОСОБА_3 переживає психологічний тиск з боку батька, не сприймає його як батька, частіше називає його ОСОБА_2 , дуже лякається, коли він вчиняє сварки та викликає поліцію. Після зустрічей із батьком спостерігаються неспокійний сон, плаксивість, роздратованість. Дівчинка виявила бажання проживати з матір'ю.
Водночас ОСОБА_2 , незважаючи на викладене, навіть під час розгляду справи не надав доказів зміни ставлення дитини до нього та покращення емоційного середовища у їхніх стосунках як батька та дочки.
У свою чергу, не проведення судово-психологічної експертизи (на що в касаційній скарзі посилається ОСОБА_2 ) не перешкодило судам попередніх інстанцій вирішити указаний спір по суті з урахуванням найкращих інтересів дитини. ОСОБА_2 не спростував надані ОСОБА_1 докази щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір'ю, зокрема, відповідний висновок органу опіки та піклування. Указаний висновок оцінений судом на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності, а також у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог ЦПК України, що випливає з мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду.
З урахуванням викладеного, вважаю, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та надані сторонами докази, актуальні на момент вирішення спору, а Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України є судом, повноважним здійснювати перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, та не наділений повноваженнями встановлювати обставини, що не були попередньо встановлені судами зазначених інстанцій, здійснювати перевірку та переоцінку доказів, що були досліджені та оцінені попередньо, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Таким чином, вважаю, що касаційна скарга підлягала залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - залишенню без змін.
.
Суддя І. М. Фаловська