10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 504/113/16
провадження № 61-6348ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2
до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини житлового будинку,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга
на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право
на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.
Зі спливом річного строку - особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк
є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Отже, при поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише за доведеності існування виключних обставин, визначених
у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що 13 березня 2024 року на адресу відповідача надійшла ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області разом з додатками і позовом щодо призначення до розгляду цивільної справи
№ 504/64/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, їй стало відомо, що 18 квітня 2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 листопада
2016 року, прийнятого за результатом розгляду цивільної справи № 504/113/16.
12 квітня 2024 року представник відповідача ознайомився з матеріалами цивільної справи № 504/113/16.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Апеляційного суду Одеської області ухвалено від 18 квітня 2017 року та оприлюднено - 26 квітня
2017 року.
Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, у цій справі сплинув 26 квітня 2018 року. Касаційна скарга подана у квітні
2024 року, тобто більше ніж через шість років з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що дає підстави для висновку, що строк
на оскарження пропущено істотно.
Оскільки заявницею подано касаційну скаргу після спливу присічного річного строку, тому їй необхідно довести суду касаційної інстанції обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений.
Також заявниці необхідно подати до суду належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Оскільки наведені у касаційній скарзі доводи про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд не вважає такими, що можуть оцінюватись на предмет поважності з мотивів, наведених вище, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга в частині поновлення строку на касаційне оскарження не містить обґрунтування наявності підстав для такого поновлення строку, що у відповідності до частини третьої статті 393 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху з наданням заявникові строку для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень
із наведенням підстав для його поновлення та подання відповідних доказів,
які будуть підтверджувати ці обставини.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до акта від 30 квітня 2024 року № 494, складеного уповноваженими особами відділу опрацювання документів (канцелярія) управління забезпечення автоматизованого документообігу суду, під час розкриття конверта (пакета), отриманого поштою, було виявлено відсутність документа, зазначеного
у додатках до касаційної скарги у справі № 504/113/16-ц, який надійшов
від ОСОБА_1 , а саме: квитанція про сплату судового збору.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється
у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову
та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання
до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у січні 2016 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2016 року.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив
1 378,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ЦПК України (у редакції, чинній
на час подання позовної заяви) ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З тексту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області
від 08 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області
від 18 квітня 2017 року неможливо встановити вартість житлового будинку, на який ОСОБА_2 просила визнати право власності в порядку спадкування
за законом на 3/4 житлового будинку.
При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України (станом на день подання касаційної скарги) у позовах про право власності на нерухоме майно,
що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, -
не нижче його балансової вартості.
Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день його подання, заявниці необхідно самостійно розрахувати розмір судового збору, виходячи із вартості спірного майна, та згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір»
за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна,
і на підтвердження надати до суду докази його вартості.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
За таких обставин, заявниці необхідно надати суду докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги у встановлених порядку і розмірі, або документи,
що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно
до закону.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявниця відповідно
до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції
із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. не наведе поважних причин пропуску строку касаційного оскарження
та не надасть докази на підтвердження поважності причин пропуску присічного річного строку на касаційне оскарження судових рішень, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк